Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні ми святкуємо день Благовіщення Пресвятої Богородиці, згадуючи, як ангел проголосив благу вість, грецькою мовою «євангелісмос». Майже так само називається книга, яка розповідає про земне життя Господа і Спасителя. Однак назва книги виникла десь у II столітті і протягом століть все більш і більш затверджувалася в свідомості віруючих людей; а в початкові роки християнства слово «євангеліє» стосувалося насамперед благої вісті, яку світ отримав через пришестя Господа і Спасителя нашого. Першою такою благою вістю стала вість ангела Пресвятої Богородиці, і тому слова «євангелісмос», «євангеліє» так тісно пов’язані в церковній свідомості з подією Благовіщення, коли Цариці Небесній було передано цю велику і святу вість.
Але коли передається вість, не настільки важливим є той, хто її приносить, як той, хто її отримує. Адже вість адресована саме тим, хто її отримує, і ангел, службовий дух (див. Євр. 1:14), проголосивши благу вість, немов поступається місцем Пресвятій Богородиці. Тому сьогодні ми прославляємо Пречисту і Преблагословенну Діву Марію, а не ангелів та архангелів; не тих, хто передав Марії благу вість, але Ту, Яка цю вість прийняла.
Через Євангеліє віра Христова поширилася по всьому світові. Великим є труд благовісників, але не меншим є подвиг тих, хто цю вість сприйняв. Адже ми знаємо, що ні елліни, ні юдеї не могли сприйняти благу вість, принаймні на самому початку апостольської проповіді, тому що для одних вона була спокусою, для інших — безумством (див. 1 Кор. 1:23). Але з’явилося безліч людей, що спасалися, для яких ця вість несла Божу силу і Божу премудрість (див. 1 Кор. 1:24). Саме благовість про Христа перетворила душі людей, незважаючи на те, що багато хто спокушався і вважав цю вість божевіллям. Вість про Христа розп’ятого і воскреслого перетворила світ, і навіть сьогодні, відокремлені майже двома тисячоліттями від цих подій, ми як і раніше сприймаємо благу вість як свіжу, актуальну, здатну оновити нашу свідомість і наше життя.
Євангельська вість є насправді Божественною вістю, насправді Божественним одкровенням. І як же важливо це одкровення почути і прийняти — і серцем, і розумом! Коли під час богослужіння ми відкриваємо Святе Письмо, диякон або священник проголошує: «Святого Євангелія читання!» І у відповідь на це хор від імені всього народу відповідає словами, які свідчать про нашу готовність прийняти благу вість: «Слава Тобі, Боже, слава Тобі!» Ми прославляємо Господа, знаючи, що ця вість здатна перетворити наше життя, здатна врятувати наші душі, здатна змінити на краще світ, який нас оточує, як прекрасно говорить Апостол Павел у Посланні до Римлян. Він пише, як вість про Христа спасає людей, звертаючись не тільки до римлян, а й до всіх нас, до всього роду людського.
Згадуючи Благовість Пресвятої Богородиці, підносячи подяку Богові за те, що знайшлася Діва, здатна прийняти благу вість, ми прославляємо Її святе ім’я і одночасно просимо Господа і Спасителя, щоб Він зберіг наші серця здатними сприймати цю вість, щоб вона завжди залишалася живою, свіжою, такою, що бадьорить, вражає наш розум, нашу душу. Тому що саме через цю вість нам відкривається Царство Боже.
Сьогодні ми прославляємо абсолютно особливу подію в історії спасіння. Молитвами Пречистої Преблагословенної Цариці Небесної, Яка була в центрі цієї події, нехай укріпить всіх нас Господь у вірі православній, у здатності чути і сприймати Слово Боже і передавати його оточуючим нас людям. Амінь.
Святіший Патріарх Кирил
