Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє Слово Боже розповідає нам як: Ісус навчав в одній із синагог у суботу. Була ж там одна жінка, що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк вирівнятись. Побачивши її, Ісус покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги”. Поклавши на неї руки, вона одразу вирівнялась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, який був там, за це, що Господь зцілив у суботу, звернувся до народу: “Шість днів є, коли маєте працювати; тоді приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” У відповідь на ці слова вони чують Христа Спасителя : “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав на вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” Коли Ісус говорив це, усі противники Його засоромились, а народ радів усім славним вчинкам, які Він зробив.
Образ цієї жінки – це образ наших душ. Гріхи спотворюють нашу душу, ніби скорчують її. Душа наша настільки буває згорбленою гріхами, що стає черствою до прояву милосердя у нашому житті. І саме таку байдужість до людського горя сьогодні Господь нам показує на образі начальника синагоги. На тому, котрий був представником старозавітньої церкви. Саме в словах та діях ми спостерігаємо, що начальник синагоги заражений гріхом заздрості, як колись Ангел Денниця. Дії та Слова Господні розставляють акценти над пріоритетами в релігійному житті , що любов та милосердя вище усіх законів.
Ця євангельська розповідь навчає нас того, що добрі справи робити не гріх і в святкові дні. Та слід пам’ятати, що не потрібно цими словами себе виправдовувати у всіх поступках, зроблених в сьомий день , тому що четверта Заповідь нам говорить: «Пам’ятай день суботній, шість днів працюй, а день сьомий –субота Господу Богу Твому». Ми пам’ятаємо, що з дня Воскресіння Господнього ми Святкуємо неділю – як сьомий день.
Отже, дорогі брати і сестри, ця євангельська розповідь вчить нас Віри – в зціленні наших немочей, які ми можемо отримати при спілкуванні з Господом, в Таїнстві Євхаристії, як зцілилась ця скорчена жінка. Любові – яка вище всіх законів, яку проявив Господь. І обов’язково пам’ятати та виконувати Заповіді – які ведуть нас до Царства Небесного. Амінь.
Прот. Віталій Іванків,
настоятель Трьохсвятительського храму
села Тельчі
(Колківське благочиння)
