Сьогодні велике свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Що ж ми святкуємо?
При царюванні грецького імператора Лева Премудрого був напад сарацин. Налякані греки, не надіючись на свої сили, прибігли до Заступниці християн – Божої Матері. В перший день жовтня
зібрались християни у Влахерський храм Богородиці на всенічне бдіння. О четвертій годині ночі св. Андрій Юродивий побачив Божу Матір у повітрі, яка була оточена пророками, апостолами, мучениками і усіма силами небесними і молилася за народ. Він стояв разом зі своїм учнем Епіфанієм, який також бачив це. Вони бачили, як довго зі сльозами молилась Божа Мати і потім підійшла до престола і знов довго зі сльозами молилася. І потім зняла з Себе покривало, яке
сяяло немов блискавка, та простелила його над світом.
Цей сяючий покров був видимий весь час, поки св. Андрій іа Епіфаній бачили Божу Матір. Потім видіння зникло, зник і її омофор, але благодатна дія його залишилася. Звістка про небесне заступництво Богоматері швидко облетіла Константинополь і підбадьорила греків. Невдовзі після цього вороги були переможені, і вдячні християни встановили свято Покров Пресвятої Богородиці.
Видіння продовжується, чудо звершується, дія благодатного захисту омофора Божої Матері розповсюджується над світом і донині. І в теперішній час цей омофор є щитом та захистом для вірних Церкви Христової. Хто з віруючих за все своє життя не відчував цієї благодатної дії, захисту омофора Божої Матері…
Чи є хоч одна віруюча людина, яка прожила своє життя, якій не випадало у хвилину тяжких випробувань, коли здається, що нема до кого звернутись за допомогою, за співчуттям, щоб вона в своїй молитві звернулась до Божої Матері, не відчула цього благодатного Її Покрову? Чи є хоч один християнин, який за своє життя ні разу не пролив сльози біля образу Богородиці, Заступниці нашої? А в нашій внутрішній боротьбі, в нашому духовному житті як відчутний цей постійний захист і опіка Божої Матері. Але не всі бачать Покров Цариці Небесної, не всі його відчувають.
Для цього потрібна віра, для цього потрібно дивитись не на брудну дорогу, по якій ми йдемо, а на небо. Треба підіймати свої очі вгору, потрібно уміти бачити очима віри цей благодатний дар, який
відкритий у видінні св. Андрія. Невіруючі люди думають, що нічого крім мирського життя не існує. І, дилячись на цю брудну дорогу мирську, не бачать ні неба, ні омофору Божої Матері, який розпростертий над світом.
Постараємось ж бути достойними заступництва Богоматері і ніколи не зневірюватися у Її допомозі, бо милосердя Її до роду людського невимовне і неосяжне! Будемо молитися до Богородиці, прохаючи завжди Її допомоги, особливо тоді, коли бачимо, що нема у нас сил боротися з гріхом!
Пресвята Богородиця, спаси нас! Будемо надіятися, що Вона спасе нас, бо Божа Мати є надійне спасіння всім, хто приходить до Неї. Амінь.
свящ. Андрій Шермолович,
настоятель храму на честь святого великомученика Пантелеімона
с.Котуш (Михнівський благочинний округ)
