1.7 C
Lutsk
Неділя, 24 Січень, 2021
Проповіді

Проповідь у день пам’яті святителя Іоанна Златоуста

В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогодні, браття і сестри, святкується пам’ять великого проповідника – свт. Іоанна Златоуста. Святитель Іоанн Златоуст народився близько 347 року в Антіохії в сім’ї воєначальника. Він рано втратив батька і виховувався своєю матір’ю, благочестя якої, викликало повагу не тільки у християн, а й у язичників. Святитель здобув освіту у філософів і риторів та в ранньому віці почав вивчати Святе Письмо. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський був його наставником у вірі і в 367 році хрестив Іоанна Златоуста. Разом з другом Феодором свт. Іоанн поглиблено вивчає Святе Письмо в богословській школі Діодора Тарсійського. У 370 році святителем Мелетієм Антіохійським Іоанн був призначений читцем. Пізніше свт. Іоанн йде в монастир і там проводить чотири роки в чернечих подвигах, а потім два роки перебуває в печері, щоб там в повній самоті віддатися спілкуванню з Богом.

У 381 році свт. Мелетій Антіохійський висвятив його на диякона. У 386 році святий Іоанн був висвячений єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера і за переказами, під час хіротонії в храм влетів білий голуб і сів на главу Іоанна – «як символ Святого Духа і чистоти душі». Свт. Іоанна Златоуста призначили проповідником і він блискуче виконував своє призначення, за що і отримав від пастви найменування – «Златоуст». Дванадцять років священства свт. Іоанн Златоуст проповідував не менше разу на тиждень, пояснюючи Святе Письмо. Так само він дбав і про бідних, про вдів, про мандрівників і ув’язнених і це було його улюбленим заняттям. Вже через кілька років при Антіохійській Церкві харчувалися близько трьох тисяч вдів і дів. Слава про нього пройшла по всій Візантійській імперії і багато його приходили послухати. У 397 році помер Константинопольський патріарх Нектарій і на його місце було вирішено призначити саме Іоанна Златоуста та 26 лютого 398 року його висвятили в єпископа.

Свт. Іоанн Златоуст з ще більшою ретельністю взявся за працю проповідництва. Він в своїх проповідях не тільки переконував язичників прийняти християнство, так як таких ще було не мало, але і безстрашно викривав гріховні вади і у християн. При цьому він не боявся викрити в гріху не тільки мирян, але і духовенство, чернецтво та навіть імператорську сім’ю. Так він говорив на своїй проповіді «Я з Божою поміччю буду сміливо викривати вади; я не буду входити в жодні угоди, не буду укладати ніякого договору з пеклом … ». Цікаво те, що його слова ніколи не розходилися з його поведінкою – він сам, хоча і займав високий пост, але жив дуже скромно, не любив розкішного життя. Коли приїхав патріарх Олександрійський Феофіл в Константинополь, то «… порахував просту трапезу, запропоновану йому Златоустом, образливою для свого сану». Піклуючись мало про себе, свт. Іоанн Златоуст багато поклав праць, піклуючись і про бідних, вдів, сиріт – двері його покоїв були для всіх відкриті. Він будував лікарні і будинки та  переконував багатих людей надавати допомогу в справах милосердя. Свт. Іоанн Златоуст дбав і про поширення православ’я серед язичницьких народів. І незабаром, «завдяки ревності святителя, навіть в варварської Скіфії« суворі воїни, які не сходили з коней, схилилися перед Хрестом розіп’ятого Христа ».

Таке благочестиве і богоугодне життя свт. Іоанна було до душі народу, але багато церковнослужителів, духовенство, чернецтво та імператорська родина, особливо імператриця Євдоксія, через його викривальні проповіді, стали його ворогами, які бажали його зняти з єпископської кафедри. І в 403 році відбувся собор, на якому було вирішено його стратити, але імператор Аркадій замінив страту вигнанням, і свт. Іоанн Златоуст був засланий. Рішення собору породило в народі сильне обурення. Вночі в Константинополі стався сильний землетрус і імператриця Євдоксія, прийнявши ці події за гнів Божий, просила святителя повернутися назад. Повернувшись Свт. Іоанн Златоуст, знову продовжував проповідувати і викривати вади і знову цим викликав гнів своїх ворогів, які в 404 році його заслали в «… Малу Вірменію, в Кукуз». В цей же день в м Константинополі була сильна пожежа. Згорів Софіївський собор, сенат і багато будинків. У жовтні того ж року померла імператриця Євдоксія. І всі побачили в цих подіях покарання Боже за засудження святителя. У вигнанні свт. Іоанн Златоуст перебував три роки. Хвороби і важкі умови в дорозі, в нове місце заслання, сильно підірвали його здоров’я і він «в Команах (територія сучасної Абхазії) …, у склепу святого Василіска (+ бл. 308, пам’ять 22 травня), втішений явищем мученика (« Не сумуй , брат Іоанн! Завтра ми будемо разом »), причастившись Святих Тайн, вселенський святитель зі словами« Слава Богу за все! » відійшов до Господа 14 вересня 407 року ». Похований він був тут же в Команах. А в 438 році Прокл, Патріарх Константинопольський з дозволу імператора Феодосія II урочисто переніс мощі святителя в м. Константинополь. «Коли Патріарх Прокл відкрив труну, тіло святителя Іоанна виявилося нетлінним, від нього виходило пахощі. Припавши до гробу, імператор Феодосій II зі сльозами просив святителя пробачити його матір … »,  імператрицю Євдоксію, які прирекли його на страждання.

Сьогодні ж, браття та сестри, святкуючи пам’ять великого подвижника, проповідника та пастиря – свт. Іоанна Златоуста, хочеться сказати , що нам дійсно не вистачає такої гарячої любові до Бога та ближнього, яка була у святителя Іоанна Златоустого. Адже нам не завадило б звичайної простоти та щирості ставлення до Бога та один до одного!

Наше життя наповнене прагненням  «взяти від життя усе», та при цьому “всі засоби хороші”. Ми не можемо просто допомогти людині, чи поспілкуватися з нею безкорисно. Тим більше, це  можна сказати тоді, коли людина молиться Богу і для цього приходить у храм – лише заради своєї вигоди. Адже постійно ми щось просимо, але забуваємо Богові дякувати, як Господь засудив дев’ять прокаженних. Наше життя зараз наповнене постійною тривогою та турботою лише про те, щоб жити краще і краще. Але зверніть увагу на святителя, яка у нього зневага до матеріальних цінностей, які йому служать тільки для того, щоб допомагати бідним та знедоленим. Якщо ж ми вірні служителі Бога, то ми повинні прагнути служити саме Йому , а не багатству на землі. Ми знаємо , що Господь чекає від нас багатство добрих справ, і це багатство свт. Іоанн Златоуст зібрав у собі з надлижком.

Кожний з нас повинний запитати себе, що я зробив, щоб змінити себе в кращу сторону, що я зробив, щоб  стати ближче до Бога? І, якщо чесно відповісти на це запитання, то у багатьох буде відповідь – нічого, або дуже мало. Звичайно, деякі можуть заперечити та сказати, що якби були такі проповідники як свт. Іоанн Златоуст, то ми б його послухали, ми або наші внуки за ним пішли б.  Але  це не зовсім так, тому що ми відвикли слухати. Ми вважаємо, що ми занадто досвідчені ,  забуваючи про те, що знання про Бога у багатьох поверхневі, не достатні , щоб обійтися без наставника.

Зверніть увагу, як же люди жадали почути Слово Боже з уст святителя, подивіться, які довгі проповіді він говорив і народ сходився з усієї імперії почути його! Зараз у нас велика різноманітність духовної літератури. Дійсно, як багато добрих слів і повчальних життєвих історій можна почерпнути з православних ЗМІ. Які ж глибокі і щирі проповіді , говорить духовенство і у храмах, і на телебаченні, і друкуються у газетах , і у журналах. Але багатьох це не цікавить!  Багато в наш час хороших проповідників, молитовників, але ми звикли ж скептично сприймати їх проповіді та повчання, шукаючи в проповідниках їх ваду, щоб потім його засудити і переконати себе, що правильно робимо, що не сприймаємо проповідь серйозно.

Сучасна людина може знайти час для всього – і подивитися телевізор, інтернет, з’їздити  відпочити, проте дуже мало знаходять час поспілкуватися з Богом – помолитися вдома і у храмі.

Тому, браття і сестри, нам потрібно навчитися слухати і слухатися проповідника і тоді навіть самому простому сільському священнику з мінімальною духовною освітою можна буде побачити частинку мудрості великого пастиря і ревного служителя Богу – свт. Іоанна Златоуста.

Звернімо,  браття і сестри, наш погляд і думки до цього великого святого і  попросимо собі мудрості, терпіння і вміння слухати і слідувати проповіді і порад проповідників, які в особі архіпастирів і пастирів, »… бо вони постійно дбають про душі ваші, як ті‚ що зобов’язані дати відповідь…» за вас Богу. Амінь.

Ієрей Іоанн Шкабура,

Настоятель Свято-Покровського храму

с. Годомичі, Маневицього району

(Старосільський благочинний округ)

Вас може зацікавити

Про любов та її небезпечність, – митрополит Афанасій (Ніколау)

Редактор Головний

Проповідь у день Вознесіння Господнього

Редактор Головний

Як навчитися не прив’язувати коханих людей до себе,- арх. Андрій Конанос

Редактор Головний