Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
В сьогоднішній радісний і святковий день свята Православна Церква звершує пам’ять великого подвижника, молитвеника та заступника Волинського краю преподобного Іова, ігумена Почаївського монастиря.
Все життя преподобний прагнув до строгого та усамітненого чернечого життя. В 10 років він покидає батьківський дім, в 12 – приймає чернечий постриг, а після 30 років, на прохання князя Костянтина Острозького, стає ігуменом Дубнівського Хрестовоздвиженського монастиря, де проводить активну проповідницьку діяльність для захисту віри православної від уніатів і католиків, які прагнули силою викорінити православ’я на наших західних землях.
Після трудів у монастирі преподобний перебирається на Почаївську гору і поселяється в печерці, в якій проводить строге чернече життя, але згодом іноки Почаївської обителі вибирають його ігуменом і в цьому сані він перебуває більше 50 років до кінця свого земного шляху. Про внутрішнє духовне життя святого свідчить печера, де не можна ні сісти зручно, ні прилягти. Саме в цій печері він знаходить втіху, радість і особливу благодать Божу.
Преподобний Іов часто залишав братію для того, щоб перебувати у постійній молитві до Христа Спасителя. Одного разу братія помітила, як в печері засяяло незвичайне світло, що було плодом подвигу посту і молитви преподобного, що втішило й укріпило іноків.
По милості Божій, дорогі браття та сестри, печерка преподобного збереглася і до сьогодні. У ній ми можемо побачити сліди від коліноприклонних молитв святого, можемо доторкнутися до стін, котрі бачили сльози подвижника, які проливались за світ, котрий «у злі лежить» (1Ін.5.19), відчути ту атмосферу, в якій перебував святий. І це укріпить нас, маловірних, у наших життєвих подвигах, додасть нам сили в боротьбі проти гріхів наших, додасть нам сили робити добрі справи і любити один одного.
Святий преподобний Іов завжди в своєму земному житті підкорявся Промислу Божому і Його святій волі, що для нас є безцінним прикладом для наслідування.
Часто ми нарікаємо на свій життєвий хрест, забуваючи про те, що Спаситель дає все по нашим силам, часто ми не наважуємось робити якийсь подвиг, або хоча б маленький крок назустріч Господу, боячись, що не справимось. Нам потрібно пам’ятати, що той, котрий вірить Богу і любить Його, тому нічого не страшно, бо він пам’ятає слова Спасителя, котрі він сказав своїм учням: «Я з вами у всі дні до кінця віку» (Мф. 28.20)
Пам’ятаймо, дорогі браття та сестри, що ми створені для вічності, для блаженного життя, тому тут, на землі, ми маємо потрудитися, щоб опинитися у Царстві Небесному. Наше завдання у цьому світі – любити і співстраждати один одному, не звертати увагу на гріхи нашого брата і прощати усім, хто нам заподіє погане. Адже в молитві Господній ми промовляємо такі слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мф.6.12). Ці слова говорять про те, що якщо ми не будемо пробачати провин нашим ближнім, то і Господь нам не пробачить гріхів наших.
У житті преподобного Іова сталася така ситуація, коли він одного разу проходив біля монастирського складу, то побачив, як злодій крав заготовлене зерно. Святий підійшов і допоміг йому покласти на плечі мішок із вкраденим, і сказав йому, що за це він дасть відповідь на страшному суді Божому. Тоді злодій припав до ніг преподобного і розкаявся у скоєному, преподобний прийняв покаяння і нікому не розповів про цю ситуацію. Ось так і ми повинні по любові відноситись до наших ближніх, якщо бачимо їхні гріхи.
Молитвами преподобного Іова, нехай Господь береже Церкву нашу, народ і державу. Стараймось виконувати заповіді Божі, бо Спаситель сказав: «Хто любить Мене той заповіді Мої виконуватиме» (Ін. 14. 21). Амінь
Священик Віталій Романюк,
Настоятель Свято-Михайлівського храму с. Кукли.
(Оконський благочинний округ)
