Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
«Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їх» (Євр. 13,7). Цими словами святого апостола Павла Свята Церква заповідує нам пам’ятати наставників, котрі проповідували нам слово Боже устами і ділом, ревно слідували за Христом до кінця свого земного життя.
Так і в сьогоднішній день вона торжественно звершує пам’ять перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста, зображаючи перед нами його пастирську ревність і подвиги по вірі, і добрі справи, щоб, возносячи до нього молитви і дивлячись на його благочестя і святість, ми і самі старалися подражати святому Іоанну.
Святитель Іоанн Златоуст є одним із трьох великих святих, яких Свята Церква називає вселенськими учителями. Житіє угодника Божого нам говорить, що після подвигів у пустині Господь звів Іоанна у архієрейський сан і дарував йому дивовижний дар слова, за що, власне, й отримав від пастви прізвище «Златоуст».
Святитель доносив до християнського світу вчення про наше спасіння. Чистота, послух, незлобивість святого архієрея допомогли йому стяжати благодать Духа Святаго до розуміння Священного Писання.
Немовби солов’їна пісня звучало слово Іоанна Златоуста, яким він оспівував нашого Творця і Спасителя, Господа Іісуса Христа, Пресвяту Богородицю і всіх святих. За благочистиве життя святитель переніс багато скорбот і особливо гонінь.
Угодник Божий не боявся говорити правду Божу навіть сильним світу цього. Говорячи слово на день пам’яті Усікновіння голови Святого Предтечі Іоанна, Златоуст уже заздалегідь передбачив свої гоніння від імператриці Євдоксії, а тому у це свято говорить наступне: «Нема нічого страшнішого, аніж гнів злої жінки. Краще мати справу із драконами, аніж із нею». «Знову Іродіада біснується, знову шукає голови Іоаннової», – маючи на увазі самого себе.
Святий Іоанн був вигнаний із Константинополя і відправлений у заслання в далеку Абхазію, де у місті Комани і закінчив своє праведне життя, причастившись Святих Тайн і, промовивши останню молитву тут на землі: «Слава Богу за все», віддав свій дух Богові. Це було 14 вересня 407 року. Більше ніж через 30 років мощі святителя були перенесені назад у Царгород і зустрінуті радісно людьми. І тут святий Іоанн явив чудо: він відкрив свої уста і вимовив благословення: «Мир всім».
Дорогі брати і сестри, святитель Іоанн серед усіх своїх трудів залишив нам, православним християнам, безцінний і спасительний чин святої літургії. Під час цієї божественної служби звершується головне таїнство нашої віри – це Таїнство Святого Причастя Тіла і Крові Христових. Таїнство Євхаристії – це величезне благодіяння Господа людям. Це прояв Його безмежної любові. Святі отці називають це таїнство «Сонцем всіх Таїнств».
Святий Іоан Златоуст говорить, що Господь любить кожну людську душу більше, аніж мама свою дитинку. Мама не покидає своєї дитини, і Господь не покидає грішника. І хоч зустрічаються такі матері, які кидають діток, не даючи їм кормитися від грудей, але не таким є Господь Бог – Він кормить нас, і не молоком, а самою Кров’ю Своєю!
Звершуючи у цей день пам’ять угодника Божого Іоанна, помолімося всі до нього і попросімо, щоби він був для нас і надалі мудрим учителем та направляв би наш розум і серця на розуміння й сприйняття усіх тих Священнодійств, котрі звершуються під час Божественної Літургії. Амінь.
Ієрей Андрій Підвальний,
Настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці
с. Полиці (Житнівський благочинний округ)
