Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Після зішестя Святого Духа на апостолів, Церква Христова стала розмножуватись. Апостоли проповідували Слово Боже, а для виконання господарських обов’язків, їм потрібні були помічники. Вибрали сім мужів доброї слави, серед них Стефана, мужа сповненого віри і Духа Святого, який виділявся від інших мудрістю та сильною вірою. Коли апостол Стефан зрозумів про життя з Богом, став наставляти своїх близьких у вірі, переконував іудеїв, що Ісус Христос є довгожданний, обітований Месія, якого не прийняли, а осудили на смерть. Багато слухало Слово Боже, і число учнів збільшувалось. Були такі, що сперечалися зі Стефаном, але не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він докоряв у невірності та гріхах.
Осоромлені євреї озлобились, вдались до лжесвідчень і наклепів, підмовили лукавих людей сказати неправду, що архидиякон Стефан не перестає вимовляти хулу на Мойсея і Бога, і схопивши його, привели в синедріон. Коли лжесвідки звинувачували святого в порушенні Мойсеєвого закону, всі, хто сидів у синедріоні, бачили лице його, як лице Ангела.(Дії 6гл). На питання первосвященика, чи це правда, святий Стефан для підтвердження своїх слів, розповів історію єврейського народу від Авраама до Мойсея, згадуючи чудеса і знамення, які творив Бог через Мойсея, якого вони вiдцуралися, сказавши: “Хто тебе настановив начальником i суддею?” – цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущi, послав начальником i визволителем.(Дії 7; 35). Мойсей, на якого вони надіялися, сказав синам Ізраїлевим: “Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братiв ваших; як мене, Його слухайте” (Повт18;15).
Мойсей молитовно заступався перед Богом, захищав ізраїльтян від справедливої кари за їхні гріхи, а Ісус Христос: «не тлiнним срiблом або золотом визволив вiд суєтного життя, переданого вiд батькiв, а дорогоцiнною Кров’ю Христа, як непорочного i чистого Агнця, призначеного ще ранiше створення свiту, але явленого останнiм часом для вас»(1 Пет1; 18-20).
На прикладах з Старого завіту показав, як євреї вбивали пророків. «Але ви завжди противитеся Духовi Святому, як отцi вашi, так i ви. Кого ж з пророкiв не гнали отцi вашi? Вони повбивали провiсникiв пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нинi стали ви» (Дії7;52). Стефан приводив докази, утверджував віру, а вони вуха закривали. Такі слова архидиякона викликали в тих хто слухав гнів і лють. Не хотіли чути правду, це ж вони засудили на розп’яття обіцяного Месію, Сина Божого. Ще пам’ятали слова Господа: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе!» (Лк13;34), за те, що викривали їх порочне життя.
А первомученик Стефан, повний Духа Святого, звів очі на небо, і сказав: ось, я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що стоїть по правиці Бога (Дії 7, 55-56). Він споглядає славу Божу, та всіх кличе приєднатися, але розлючені іудеї накинулись на нього, вивели за місто, в Долину Іосафатову, і побили камінням. Коли нема аргументів довести свою правоту, легше вбити святого під вигаданим порушенням закону, ніж терпіти докори совісті. Він бачив, що йде на смерть, міг би мовчати, захищатися, або іншим способом старався б зберегти життя, але й далі висвітлює та утверджує істину. На перший погляд, яка користь від того, що людина помирає?
Псалмопівець говорить: «Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? Хто розповість у гробі про милість Твою і про істину Твою – в погибелі?» (Пс87;11) Але коли відчувають Божу Благодать, ніщо земне вже не цікавить. Люди готові віддати своє життя за віру, тому що бачили майбутнє життя з Богом. Ап Павел це пояснює в посланні: «Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмiрну вiчну славу» (2Кор4;16-17). Тому й свідки цієї слави з радістю йшли на страдання. Мученики не просто мужні, сміливі, чи терпеливі люди, а ті, в яких Бог осяяв серця, щоб просвiтити пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа (2Кор4;6). Вбили святого, за що? Може зробив злочин, чи порушував закон? Ні. Навпаки: творив знамення і чудеса, зціляв хворих, вчив дотримуватись заповідей Божих, турбувався про вдів і бідних.
Серце його тужило, що земляки не можуть побачити Божої слави, не хочуть зрозуміти тайни спасіння роду людського. Тільки свідки слави Божої можуть терпіти такі муки, бо для них закінчення земного життя є перехід до вічності. Тому незважаючи на несравдливі звинувачення тих, хто його вбивав, не проклинав, не вимагав помсти, а проявляв християнську любов і молився: «Господи, не зарахуй їм це за грiх!» (Дії7;60).
Архидиякон Стефан став першим мучеником за віру в 34році після народження Ісуса Христа. І після цього стало велике гоніння на Церкву в Єрусалимі (Дії8;1), далі в Римській імперії і по всьому світі. Це переслідування Християнства продовжується завжди. Тому, що диявол називається князь світу, і противиться Богу, а також спокушує людей не підкорятися Богу. Навіть спокушуючи Господа сказав: «Тобі дам усю оцю владу і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її» (Лк4:6). Такі як архидиякон Стефан, апостоли, мученики терплять переслідування за віру, а ті, які послухались диявола, закривають вуха, щоб не чути правди Божої, зводять наклепи, і гонять Церкву Христову.
Життя архидиякона Стефана вчить нас утверджуватись у вірі, не лякатися труднощів, любити своїх ближніх, навіть ворогів. Ап Павел в посланні вчить: «якщо ворог твiй голодний, нагодуй його; якщо хоче пити, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугiлля. Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим2;20-21). По молитвах святого апостола первомученика архидиякона Стефана хай Бог дає мудрість для пізнання істини, силу і терпіння для подолання негараздів і скорбот, а також любов до ближніх, навіть до ворогів. Амінь.
Прот. Микола Давидюк,
с. Романів
Княгининівський благочинний округ
