Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
«Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні» (Іс. 40:5). У древні часи Господь обіцяє з’явитися в усій Своїй славі. Люди чули – і забули. Проте Господь не забув Свого слова. Господь приходить у цей світ саме тоді, коли Він найбільш потрібен. Він приходить тоді, коли гріх у світі настільки поширився, що його ніхто вже не може контролювати. Христос приходить в смиренні та послуху. Коли на Іордані стояли пророк та Творець, пророк був більш помітним, аніж смиренний та тихий Ісус. За двома тяжкими завісами приховує Господь Свою велич та славу: за людським тілом та за смиренням. Одягнений у людське тіло та правдиве смирення, Господь приходить із Галилеї на Іордан до Іоанна, щоби від нього хреститися. Кожну мить Свого земного життя: від Різдва у вертепі до розп’яття на хресті, Ісус Христос показує людям правдиве смирення та послуг. Так само це Він показує і під час Свого хрещення на Іордані.
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерті, світло засяяло (Мф. 4, 16), – так апостол і євангеліст Матфей, передаючи слова святого пророка Ісаї, зображує стан людей – віруючих і невіруючих. Богонатхненний Пророк передбачив благодатну дію проповіді Ісуса Христа, від якої серця всіх, що з вірою слухають, осяваються невимовним благодатним світлом і всяка темрява проганяється. Завулонова земля і земля Нефалимова, куди Господь прийшов після Свого Хрещення і сорокаденного посту, лежали поблизу з землями язичницькими, а тому і перейняли від своїх сусідів, що жили на них багато язичницьких звичаїв та переконань. Віруючі люди сповідують Господа Ісуса Христа Сином Божим, своїм Спасителем, Який прийшов у світ з незбагненної любові Божої, “щоб кожен, хто вірує, в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3,15). Прийшов Син Божий у світ для того, щоб перемогти гріх як зло, що має згубні наслідки, з яких найтяжчий – смерть. В Іорданських водах Христос взяв на Себе гріхи всього людства, від Йордану Він несе цей тягар через всі дні Свого земного служіння. На цьому шляху Христос мав не тільки пролити Свою Кров, щоб виконати спокутну місію, але й відчути на Собі ту ж смерть, яку Він повинен був перемогти. Хоча на землі, звичайно, не припинилося і не припиниться вмирання, але смерті вже немає. Вмирання після подвигу спокути і всеперемагаючого Воскресіння Христового – це вже більше не смерть, а успіння, упокоєння, сон до певного часу, до того благодатного моменту, коли Господь не лише душу безсмертну, але й тіло, віддане землі (бо від землі воно взято, так вчить нас Святе Письмо), воскресить для нового, вічного буття.
Наша Свята Православна Церква називає свято, яке ми з вами сьогодні світло святкуємо, Хрещенням, Богоявленням і Просвітництвом. Хрещенням – бо безгрішний Спаситель приймає нині хрещення від Іоанна у водах Іорданських. Богоявленням – бо сам Христос являє Себе світу у всій Боголюдської сутності. Чули в цей час всі, як про Нього свідчить з неба голос Бога Отця, зійшов на Нього, приймаючого хрещення, Дух Святий у вигляді голуба. Просвітництвом іменується свято тому, що в явленні світу Христа Спасителя засяяв розум божественного ведення всієї Святої Трійці, яким просвіщаються люди, коли вступають через таїнство Хрещення в єднання з Церквою, містичним тілом Христовим, з Богом.
Сьогодні Христос приходить у світ для Свого земного суспільного служіння… У тридцять років Спаситель приймає хрещення. Чому саме так сталося? Це сталося тому, бо саме в тридцять років, за юдейськими звичаями і законами, давали право і можливість людині виступати зі своїм вченням. До цього часу Христос жив у Назареті, «зростав і зміцнювався духом, набираючись мудрості…» (Лк. 2:40), «зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей» (Лк. 2:52). А «Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму» (Лк. 2:51). Велике значення Хрещення Господнього, Його прихід на суспільне служіння, на Проповідь Слова Правди ми чуємо вже в словах свідчення пророка Предтечі і Хрестителя Іоана: «Ось Агнець Божий, що взяв на Себе гріх світу» (Ін. 1:29). Тому мусимо розуміти, що явлення Господа на Іордані є явлення жертовне, явлення спокутне, коли для нас з вами, для всіх людей, принесена Вічна Правда Сином Божим – Господом нашим Ісусом Христом.
Разом з тим, дороги мої, мусимо пам’ятати, що Господь наш прийшов і виконати правду. Просячи пророка Іоана Хрестителя здійснити це Велике Хрещення, Христос каже йому: «Так належить нам виконати всяку правду» (Мт. 3:15). Це саме та Правда, про яку сповіщав Старий Завіт. Це та правда, яку з роду в рід, невимовно терпляче і болісно чекали старозавітні праведники. Це та правда, про яку проповідували всі пророки Божі за багато століть до Різдва Христова, підкріплюючи людську віру в прихід Спасителя світу. Про цю правду сповіщали старозавітні образи, символи, жертвопринесення. Ця Правда – Божественна милість, послана в світ безмежної Божественною любов’ю. Цю правду й прийшов на землю виконати Син Божий….
Дорогі браття і сестри, ми з вами просвічені світлом вчення Христового, але треба остерігатися того, щоб, пізнавши правила і норми християнського життя, ми не стали в житті своєму такими, що не чинять за духом Христового вчення. Ми повинні так мислити, відчувати, говорити і чинити, як відчував, говорив і чинив Сам Господь, як Він наказав і нам в Святому Своєму Євангелії, щоб невіруючі не докоряли нам, що живемо ми не за вірою. Бо віра без діла мертва (Як. 2, 20). А тому повинні ми намагатися, щоб віра наша супроводжувалася добрими ділами. Якщо у нас допускаються ворожнеча, наклепи, ненависть, зло, обман, крадіжка, то наша віра помилкова, а не справжня. Будемо завжди віру свою підтверджувати добрими ділами, щоб таким чином виконати вічний завіт Христовий: Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого, Небесного (Мф. 5, 16). Амінь.
Свящ. Павло Шматюк,
настоятель Свято-Стрітенського храму с. Залісоче
(Ківерцівське благочиння)