15 липня Церква вшановує пам’ять «Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні».
Від самого Успіння Пресвятої Богородиці і до сьогоднішнього дня православні християни свято бережуть пам’ять про Божу Матір. Коли помирає добра мати, вона заповідає своїм дітям щось на пам’ять. І ці заповідані речі бережуть, як святиню, як скарб усе життя, буває, що ці речі оберігають людину від хвороб і смерті. Дорогоцінною святинею, що нагадує нам про земне життя Богородиці, є її чесна риза – частина одягу.
Сама історія цього свята дуже цікава і сягає ще у роки правління візантійського імператора Лева Великого.
Брати Гальба і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя в Палестину на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг в однієї старої єврейки.
У її будинку увагу паломників привернули запалені свічки і фіміам. На питання: що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла розповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню – Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудес та зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.
Згодом дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку і переконавшись у нетлінності святої Ризи Богородиці, з трепетом приклалися до неї. У Влахерні поблизу моря, було споруджено храм на честь Богоматері.
2 липня, за старим стилем, 458 року святитель Геннадій з почестями переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її у новий ковчег.
Згодом у ковчег до Ризи Богородиці покладені були ще святий омофор і частина Її пояса. Ця подія і відображена в православній іконографії свята, що об’єднує дві події: положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні.
Паломник Стефан Новгородець, який відвідав Царгород близько 1350 року, свідчить: “идохом во Влахерну, идеже лежит Риза в алтаре на престоле в ковчеге запечатана“.
Не раз при навалі ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, де зберігалася Її чесна Риза. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами – в 677, арабами – у 717 роках. Особливо знаменні події 860 року, коли флот князя Аскольда, спустошивши берега Чорномор’я і Босфору, увійшов у бухту Золотий Ріг і погрожував Константинополю. Імператор Михайло III, зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці. Всю ніч він молився на кам’яних плитах храму Влахернської Божої Матері, щоб захистила їх. Тоді святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці.
Небезпека зростала з кожною годиною. В цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і насамперед – святу Ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебню святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, з хресним ходом обнесли навколо міських стін, занурили її з молитвою у води Босфору, а потім перенісли в центр Царгорода – храм Святої Софії. Тоді раптово піднялася сильна буря і розметала судна русичів, після чого ті втекли. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничість Аскольдових воїнів.
Уклавши почесне перемир’я, Аскольд зняв облогу Константинополя. Через тиждень, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму.
Незабаром було укладено договір “любові і миру”. Найважливішим був пункт про Хрещення Русі. Продовжувач візантійської “Хроніки Феофана” говорить, що “посольство їх прибуло до Царгороду з проханням зробити їх учасниками святого Хрещення, що й було виконано“.
Благословенням Божої Матері і чудом від Її святої Ризи, здійснився не тільки порятунок Царгорода від найгрізнішої облоги за всю його історію, а й порятунок слов’ян з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Разом з тим, 860 рік приніс визнання Київської Русі Візантією, ознаменував рівноправний вихід древньої Київської Русі на арену історії.
На спомин цих подій було встановлено святим Патріархом Фотієм щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 15 липня.
З походом Аскольда на Царгород пов’язано також створення знаменитого “акафісту Пресвятій Богородиці”, автором якого деякі церковні історики називають того ж святого Патріарха Фотія. Цей Акафіст становить основну частину Богослужіння в день Похвали Пресвятої Богородиці.
Неможливо перерахувати численні випадки, коли палкі молитви і щире розкаяння людей закликали діяльне заступництво Пресвятої Богородиці. Богородиця споріднена з нашим єством і знає всю нашу неміч і нашу потребу. Вона милостива і співстраждає людям більше за всіх, бо ніхто з людей не зазнав стільки скорбот, скільки зазнала Богоматір і нікому не дав Господь такої благодатної сили, щоб допомагати нам у земному житті, як Їй. Чуючи наші молитви, Пресвята Діва постійно перебуває серед нас. В цьому переконує нас й історія сьогоднішнього свята.
Куди нам грішним втікати від гніву Божого? Для нас немає іншого порятунку як звернутися до заступництва Богоматері ”багато бо може моління Матері до благосердя Владики”. Вона – Мати Божа, Вона вблагає Сина Свого за нас християн. Тільки в нашої спільної Матері ми віруючі, завжди знайдемо допомогу і ласку, бо Вона Заступниця світу, Радість скорботних, Цілителька хворих, Знайдення загиблих, Утішителька в печалі, Велична Владичиця світу. Саме тому ми Її так величаємо і шануємо Її чесну ризу приносячи постійно молитву і подяку.
Скільки свят у році призначено на честь Богородиці. Скільки церковних богослужбових пісень складено богонатхненними християнами, немає богослужіння, в якому Церква не прославляла б ”Пресвяту, Пречисту Преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію”, немає християнської оселі, де б не було ікони Богоматері.
Що ще ми можемо зробити на Її честь? Вона нічого від нас не хоче, як тільки щирої любові та шани до Неї та Її Сина. Щоб наші думки, слова та вчинки стали богоугодними. Щоб ми, йдучи дорогою життя згідно заповідей Божих, завжди залишались Його достойними дітьми, яких є Царство Небесне.
У нас є два головні вороги на шляху до спасіння: буря душевних страстей і небезпечне недбальство. У першому випадку нам треба просити Матір Божу, щоб Вона вгамувала хвилі пристрастей невіри, гніву, нечистоти, недружелюбності в наших душах. І друге, щоб Вона позбавила нас від різних бід і напастей, адже гинемо, тонемо, холодніємо душею і самі цього не відчуваємо.
Будемо зберігати заповідані Нею святині, будемо шанувати святі ікони, через які Богородиця не раз дарувала свою милість і будемо охороняти, і берегти їх, як скарб. Тоді і нас не посміють торкнутися зуби хижих звірів, видимих і невидимих, бо Матір Божа захистить нас, як захищала і захищає протягом століть. Амінь
Прот. Петро Сковорода,
настоятель Свято-Петропавлівського храму с. Іванівка
(Рожищенський благочинний округ)
