Все так чи інакше трапляється до добра. Зараз тобі боляче і говориш про себе: «Але чому? Але як так?» Зупинись на трохи і не поспішай. Зачекай протягом певного часу, можливо, і декількох років, можливо, і декількох десятиліть. Бачиш, як просто сказати: «Почекай кілька десятиліть». Це речення вимовиш за кілька секунд. А всередині себе противишся цьому. Але воно, проте, обов’язково трапиться. Повинен пройти якийсь час, щоб ти зрозумів, чому сталися певні речі в твоєму житті. І в якийсь момент відчуєш, що за всім цим є певний план. Говорячи «план», маю на увазі фразу «тому що має бути так». План щодо розлучення (тобто чому так мало статися), план щодо твоєї хвороби, план щодо смерті твого близького родича або втрати твоєї роботи. За всім цим стоїть мудрий план.

Хтось сходить із-за цього з розуму, інший нічому не вірить і не знає, що робити, якщо трапляються непередбачені обставини, перебуваючи в глухому куті. Але є й інше рішення: вдатися до любові, турботи і промислу Божих. І все закінчиться добре. Навчися говорити в своєму житті: все буде добре. Однак чуєш в глибині душі голос, який тобі каже: «Але ж не все в порядку!» Повір мені, все відбудеться найкращим чином. Запитаєш: «Навіть те, що не йде добре, врешті-решт закінчиться добре?» Відповідаю: «Навіть це все закінчиться добре. Почекай – і побачиш це. Подивишся, як йтимуть справи твої далі. Потрібно терпіння. З гіркого вийде щось солодке в кінці».

Є міф про короля і раба. Раб завжди і всюди в усіх справах супроводжував короля і завжди повторював: «Все буде добре. Все добре». Він твердив це, коли збиралися хмари і йшов дощ. Одного разу вони були на полюванні. Раб випадково з лука пустив стрілу так, що відрізав королю палець. «Що ти зробив? Нестерпний біль!» – сказав король, а раб безбоязно відповів: «Все добре». За цю відповідь його ув’язнили. Король продовжив полювання. Десь в лісі він віддалився від інших і загубився. Його знайшли тубільці, схопили і хотіли принести в жертву своїм богам і з’їсти. Коли вже все було готово до жертвоприношення, хтось з племені зауважив, що у короля немає одного пальця. Згідно їх звичаєм, для жертвоприношення підходила тільки та людина, у якої немає фізичних недоліків. І відпустили короля, тому що він не підходив для з’їдання. Дякувати Богу, король повернувся і був радісний, що позбувся одного пальця на своїй руці. Тут же згадав він про свого раба і звільнив його від уз. І мовив йому король: «Через мене ти потрапив до в’язниці, прости» – «Все добре, мій король» – «Нічого страшного все добре? Ти ж був у темниці і так говориш». Раб відповів йому: «Так, мій король. Якби я не був у в’язниці і перебував з тобою в лісі, кого б вони з’їли? Мене. У тебе не було одного пальця, і тебе це врятувало. Але у мене ж всі пальці, тому я не зміг би вислизнути». І зрозумів король, що дійсно все добре, що так трапляється. Господь же знає, як все відбувається, тому це і попускає.

З книги о. Андрія (Конаноса) «Все буде добре»
Переклад з новогрецької Сергія Рудько

Джерело