При Хрещенні нам прощають усі колишні гріхи, після Сповіді – ті, що сповідані. Про які тоді гріхи священник каже: «Причащається… на залишення гріхів»?
Микола Оніщенко
Відповідає протоієрей Володимир Долгіх:
– Під час Хрещення, так само як і на Сповіді, людині прощаються всі скоєні насамперед гріхи та гріхи. Але, маючи пошкоджену природу та вільну волю, прийнявши Хрещення або відійшовши від Сповіді, людина продовжує грішити. Більше чи менше потураємо своїм порокам чи боремося з ними, але ми грішимо. І приступаючи до Причастя, ми знову й знову очищаємось від скверни, набуваємо сил для боротьби з гріхом.
Головна мета життя християнина є Христос, тобто не боротьба з гріхом, не вирощування чеснот, а саме Христос. Якщо ми рухаємося до цієї головної мети, то все інше стає інструментом або наслідком. Звідси цілком природно, що після Хрещення центральним таїнством у духовному житті християн є Євхаристія.
Поруч із Богом не може утриматися жодна вада, гріх просто не «виживає» біля святості. Тому, поєднуючись у таїнстві Причастя зі Спасителем, ми, як казав покійний отець Георгій Чистяков, виростаємо з гріха, отримуємо сили для протидії йому.
Кожен, хто приступав до Чаші, у перші хвилини відчуває цю святість і мир Христовий у душі, коли ніяка пристрасть, жодна провокація не може його похитнути. У такі миті нас справді «залишають гріхи», але оскільки наша природа до кінця не зцілена, то переступивши поріг храму, ми часто повертаємось до колишніх вад, потім знову каємося і знову дерзаємо приступити до Євхаристії. Так і боремося до перемоги.
