Озлобленість людей перейшла всі межі. Люди прагнуть обдурити один одного й обман вважають досягненням. Правда, як же наповнився брехнею світ! Роблять все несумлінно, халтурно, але грошей при цьому деруть більше, ніж за старих часів. І взагалі, що не візьми, все забрехалося і схалтурилося. Одного разу хтось приніс мені розсаду помідорів. Кожна рослина була посаджена в малюсінький целофановий пакетик, заповнений грудочками землі упереміш з чорноземом і крупнозернистим піском, щоб з пакетика не зникала волога. Тобто поливати розсаду водичкою їм важко! Суміш була не угноєна – тільки зверху трішки посипали – ніби перчинки! Ну і що ж – коли я дістав розсаду з пакетиків, з’ясувалося, що всі корінці зігнили. Довелося на якийсь час цілком присипати розсаду землею, щоб вона дала нові корінці.
Ох, як же дурять людей! Принесли мені якось велику коробку з солодощами. Я не відкривав її і чекав, коли прийде велика група прочан. «Інакше, – думав я, – солодощі залишаться неспожитими й у відкритій коробці їх зіпсують мурахи». Одного разу, коли зібралося багато народу, я порахував, що солодощів у коробці повинно вистачити на всіх і ще залишитися. Відкрив коробку і побачив, що майже вся вона була заповнена пінопластом, і тільки в середині було крихітне вільне місце для солодощів – тобто майже вся коробка виявилася порожньою! Іншого разу мені принесли красиву подарункову коробку з лукумом, перев’язану стрічкою. «Прибережу її для дітей з Афоніади», – вирішив я. Але коли я відкрив її, то побачив, що лукум був старий і вже черствий. Я такою твердого лукуму людям не даю – вибираю м’якший.
– Геронде, ті, котрі займаються цим, не розуміють, що це неправда?
– Вони вважають це досягненням, тому що в наш час гріх ввійшов у моду і неправда вважається спритністю. На жаль, мирський дух вигострює розум у лукавстві, і той, хто несправедливо поводиться зі своїм ближнім, вважає це досягненням. До того ж, про нього говорять: «Ти глянь, спритник, просто диявол якийсь!», водночас ця людина мучиться від докорів сумління, терпить малу пекельну муку. Якщо людина справедлива, то Бог на її боці
Сьогодні в цьому світі вже не вистачає місця для всіх. Якщо людина хоче жити чесно і духовно, то їй не знаходиться місця у світі.
– А чому, Геронде, їй не знаходиться місця?
– Якщо чуйна, тонка людина опиниться серед жорстокості і безсердечності і її життя зроблять безпросвітним, то як вона зможе це витримати? Або вона повинна, подібно до всіх, ставати лихословом, підлаштовуватися під інших у всьому, або ж їй треба піти. Але і втекти вона не може, тому що їй потрібно якось жити. Наприклад, хазяїн, торговець сіном, каже до свого працівника: «Я тобі довіряю, тому що ти не крадеш. Але до хорошого сіна треба підмішувати і гниле. Завантажуючи конюшину, серед добрих оберемків ти повинен класти і трохи перепрілих». Щоб втримати в себе чесного працівника, хазяїн робить його якимось начальником, але останній змушений діяти так, як цього вимагає хазяїн – інакше його викинуть за двері. Потім бідолаха втрачає сон, починає пити таблетки. Знаєте, як мучаться нещасні люди! Знаєте, яких труднощів, яких насильств багато хто зазнає на роботі від начальників? Життя таких людей стає безпросвітним. І що їм робити? Залишити роботу? У них є сім’я. Залишатися? Мука. Така безвихідь, що нікуди і ступити. Прямо як зернятко між двома жорнами – хоч криком кричи. Доводиться терпіти, боротися.
Буває і таке: на одну людину звалюють всю роботу, а її товариш по службі приходить тільки для того, щоб одержувати зарплату. Я знаю одного такого чоловіка, він був керуючим в одній організації. Після виборів його зняли з посади і на його місце поставили іншого – члена тієї партії, яка прийшла до влади. Цей новий керуючий не мав навіть середньої освіти. Керуючим його зробили, але роботи він не знав, і тому його попередника не могли перевести на інше місце. Ну, і який же тоді вони знайшли вихід? А от який: поставили в кабінеті керуючого ще один письмовий стіл! Усю роботу виконував попередній керуючий, а новий тільки сидів, склавши руки: сигаретки, кава, балаканина… Ні сорому, ні совісті! І розумом він до того ж зовсім не виділявся – ніс всяку ахінею, а вся відповідальність лягала на його попередника. Дійшло до того, що бідолаха був змушений піти. «Слухай-но, – сказав він новому, – я, мабуть, піду. Кабінет у нас тісний – два столи ледве вміщаються. Залишайся ти краще сам». Ну і пішов, тому що той зробив його життя безпросвітним. Але ж не день і не два, а кожен Божий день у тебе над душею стоїть такий тип – це ж справжня мука!
Справедливу людину інші переважно спихають на найостанніше місце або навіть взагалі залишають без місця. З такими людьми поводяться несправедливо, об них витирають ноги, через них переступають. Але чим сильніше люди тиснуть на таку справедливу людину, чим нижче вони її опускають, тим сильніше і вище піднімає її Бог – як вода виштовхує нагору поплавок. Однак необхідне величезне терпіння. Від терпіння багато що стає на свої місця. Той, хто хоче жити справедливо і бути чесним по відношенню до своєї роботи – чи то він робітник, торговець чи хто завгодно ще, повинен зважити на те, що, почавши працювати чесно, він дійде до того, що йому, наприклад, нічим буде платити за оренду – якщо, скажімо, у нього магазин. Але в такий спосіб до нього прийде благословення Боже. Однак не треба прагнути (чесністю і низькими цінами) залучити до себе побільше покупців і замовників. Не це повинно бути метою (чесності) – в іншому випадку Бог нічого не дасть. Бог не залишить людину, якщо вона скаже так: «Почну жити по-Божому. Несправедливо не буду чинити ні з ким. Буду називати дійсну ціну кожному товару: приміром, цьому ціна п’ятдесят драхм, а тому – двісті». Вона буде чинити так, а в той же час інший торговець буде продавати ту річ, яка коштує п’ятдесят драхм, за п’ятсот – і розбагатіє. Однак, зрештою, ошуканця розкусять, і він дійде до того, що йому доведеться закривати свою крамничку, тому що йому буде нічим платити навіть за оренду. А чесний торговець потихеньку дійде до того, що в нього відбою не буде від покупців, і щоб справлятися з їхнім напливом, він буде змушений постійно брати на роботу все нових і нових продавців! Але спочатку треба пройти через випробовування. Добра людина випробовується, коли проходить через руки злих – подібно до вовни в чесальному верстаті.
Якщо людина слухає диявола, живе хитрістю і лукавством, то Бог не благословляє її праці. Те, що люди роблять лукаво, – не процвітає. Може здатися, що справа лукавих людей процвітає, але зрештою вона все одно розвалиться. В якій завгодно справі найголовніше – приступати до неї, прагнучи до благословення Божого. Якщо людина живе по правді, то Бог на її боці. А якщо вона до того ж має хоч трішки завзяття до Бога, то відбуваються чудеса. Живучи згідно з Євангелієм, людина живе з Христом і має право на Божу допомогу. А як же інакше? Адже вона має на неї право. Вся основа саме в цьому. Якщо це є, то боятися нічого. Значимим є те, щоб Христу, Божій Матері і Святим була благоугодною кожна наша дія. Тоді благословення Христове, Божої Матері і Святих перебуватиме на нас, тоді на нас буде почивати Святий Дух. Чесність людини – найкраще Чесне Древо. Якщо хтось нечесний і носить на собі часточку Чесного Древа, то це все одно, якби він не носив нічого. Якщо ж у чесної людини і немає часточки Чесного Древа, то Божу допомогу вона все одно одержує. А уявляєш, якщо в неї до її чесності є ще і часточка Чесного Древа!..
