Навіщо молитися за молитвословом? Чому не можна звертатися до Бога своїми словами?
Лідія Корж
Відповідає ієрей Алексій Малюков:
– Перше і найважливіше, що хочеться сказати у відповідь на це запитання: до Бога можна і потрібно звертатися своїми словами.
Молитовне правило – це історично сформована церковна традиція. Чудова, треба сказати, традиція. В нашому звичайному молитвослові зібрані кращі зразки молитовного звернення до Бога та святих, що належать перу великих святих молитовників і піснетворців. Чого варте лише творіння царя Давида – Псалтир!
В жодному разі не варто до вмісту молитвослова ставитися формально, просто як до зводу обов’язкових до використання текстів. Ці молитви, написані богодухновенними мужами і перевірені століттями, – наш духовний скарб. У ранковому і вечірньому правилі ми зустрічаємо молитовні звернення до Бога Іоанна Златоустого, Макарія Великого, Василія Великого. А через кілька сторінок читаємо молитви, звернені вже до самих авторів, написані іншими подвижниками нашої Церкви. Який приголомшливий зв’язок століть і поколінь.
Читати також: Духівник. Як обрати?
Ісаак Ньютон сказав якось: «Я бачив далі за інших тільки тому, що стояв на плечах гігантів». Швидше за все, слова його відносяться до науки, але з молитовним правилом схожа історія. З нашого боку, безумовно, потрібно докласти певне зусилля, щоб молитви святих стали нам зрозумілішими та ближчими. Це і є початок словесної молитви, коли не тільки укладаємо розум в слова молитви, а й робимо молитву святого своєю власною.
Молитовне правило – наш молитовний мінімум, рекомендований Церквою. Зауважимо: саме рекомендований, щоб людина не забула про Бога, і щоб її молитва не була поверхневою.
Сучасним людям дуже важко сьогодні виділити для Бога час. Ми біжимо, метушимося, молимося на бігу. І молитовне правило в такій суєті стає нашим помічником.
Звичайно, людині, яка перебуває у безперестанному спілкуванні з Богом, навряд чи потрібне якесь обов’язкове, строго наказане статутом, молитовне правило. Зрозуміло, окрім того, яке любляча Бога душа сама собі призначить. Але щось мені підказує, що таких людей, з такою сильною вірою і любов’ю до Бога, серед нас не так багато. Таким як ми і приходить на допомогу маленький і вірний наш помічник – православний молитвослов.
Мені здається, що в молитовному статуті є певна необхідна нам дисципліна, певна точка відліку. Дотримуватися певного молитовного правила особливо важливо новоначальним, що тільки починають своє входження в молитовну практику. По-перше, людина знайомиться з традицією церковної молитви. А, по-друге, звикає до богослужбової церковнослов’янської мови.
Відоме китайське прислів’я говорить: «Шлях в тисячу лі починається з першого кроку». Молитовне правило – це початок, перші кроки в молитві. Їх потрібно навчитися робити.
Взагалі молитва – це творчість з творчості і мистецтво з мистецтв. Подивіться хоча б на згадувані нами раніше псалми Царя Давида, на їхню складність і різноманітність. Подивіться, які прекрасні богословські тексти є в нашому богослужінні. Це цілий світ, в якому церковній людині потрібно добре орієнтуватися, бути як риба у воді.
Важливо розуміти і пам’ятати, що основна мета православного віровчення – звільнити людину від рабства гріху, але аж ніяк не загнати її в суворі рамки законів і приписів. Правило – не самоціль. Блаженний Августин сказав: «Люби Бога і роби, що хочеш», і в цих словах якнайкраще виражена справжня християнська свобода.
Джерело – СПЖ
