Останнім часом ми особливо багато говоримо про новомучеників: їхній подвиг, віру, стійкість.
І в цьому немає нічого дивного, адже де ще нам зараз, у найважчих умовах, черпати приклади праведного життя, як не в долях найближчих наших предків, які перенесли тягар незрівнянно більший, ніж ми несемо.
Документи, які свідчать про новомучеників, справді безцінні, оскільки вони допомагають нам вибрати у цей страшний час вірний шлях.
Скільки ми знаходимо прикладів для наслідування і одночасно прикладів того, як не варто поводитися. Так, у цих документах часто видно, що ті, хто йшли до кінця у своєму сповідництві, стійко переносили всі випробування, а ті, хто готови були піти на компроміс із совістю, нехай і заради благих спонукань, неодмінно гинули і, що найстрашніше, гинули не лише для тимчасового земного життя, а й для Царства Небесного.
У житіях новомучеників також є приклади святої любові та всепрощення. А це часом набагато складніший шлях, ніж безкомпромісне стояння в Істині. І тут не можна зваблюватися: ніяка озлоблена, схильна до ненависті душа не може досягти справжнього сповідництва, бо неодмінно впаде. Про це свого часу говорив ще святитель Іоанн Золотоуст: «Мучеництво без любові не тільки не робить учнями Христа, а й не приносить жодної користі тому, хто терпить».
Це дуже важливий момент для нас. Адже зараз так легко озлобитися, коли вороги Церкви з безприкладним нахабством глумляться над Нею та Її чадами. Однак ми повинні пам’ятати, що ненависть ставить нас на один рівень з гонителями, і тому з усією старанністю уникати будь-якого злого помислу.
«І залиши нам борги наші, як і ми залишаємо боржникам нашим», – вимовляємо ми кілька разів на день у своїх молитвах. І якщо ці слова щирі, то і Господь перебуватиме з нами і зміцнить у всіх випробуваннях.
