1.1 C
Lutsk
Вівторок, 30 Листопад, 2021
Публікації

Людина Христа

П’ять років тому, 17 серпня 2014 року, Предстоятелем нашої Церкви став митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій.

Бути Блаженнішим Митрополитом Київським Господь визначив йому у важкий час. Складний як для Церкви, так і для народу. Але саме в такі періоди і відбувається, найчастіше, те, що можна назвати становленням святості.

За великим рахунком, що означає бути святим? Значить бути християнином, бути з Христом, мати любов до Бога і ближнього. Зауважте, мова не йде про відсутність гріха в житті людини, а йде про присутність в ній Христа. До такої святості покликаний кожен з нас, і саме така святість важче у стократ тієї “безгрішної” праведності, що, найчастіше, розуміється під святістю. Залишитися людиною і бути вірним Христу і Його заповідям в такі моменти історії, як зараз — це, воістину, ознака, що відрізняє християн від усіх інших спільнот світу.

П’ять років — це багато чи мало? Що можна встигнути за цей час? Чи можна зробити нам, простим чадам Святої Церкви, якісь висновки про Предстоятеля?

Намагаючись відповісти на це питання, я згадав одну давню притчу. Якось, група паломників в одному з палестинських селищ зустріла старця. “Скажи, отче, а чи далеко звідси до Єрусалиму?” — запитали вони. “Ідіть”, — відповів старець. “Ні, ти не зрозумів. Ми запитуємо, чи далеко до Єрусалиму?” — знову запитали вони. “Ні, це ви не зрозуміли. Як я можу сказати, скільки вам йти до Єрусалиму, якщо я не бачив, як швидко ви йдете?”.

Так ось, якщо говорити про Блаженнішого, то за минулі п’ять років ми змогли побачити, куди саме він йде, і як він це робить. І перше, на що слід нам звернути увагу, це те, про що я писав вище — він залишився людиною і християнином, не дивлячись ні на що. Більш конкретно — він ні на йоту не змінив своїх поглядів на життя і ситуацію в країні загалом. Пояснення цьому факту просте — Євангеліє.

Багато хто не може зрозуміти Блаженнішого. Багато хто нарікає на те, що він, мовляв, не «політик”. При цьому, під “політикою” розуміють макіавеллінське “ведення справ”, тобто, брехня, лукавство, зрада. І, так, з цієї точки зору Блажженніший не політик. Від слова “взагалі”. Як не політик Христос, як не політик апостол Павло та Іоанн Златоуст. Правда — вона завжди аполітична. Як Євангеліє. І тому, Блаженніший не змінює свої погляди — тому що не змінюється Євангеліє. Значить, ми можемо сказати, куди він йде сам і куди веде Церкву — до Царства Небесного. Блаженніший шукає не вигоди, політично зручних моментів і дивідендів, а саме і тільки Царства Небесного. Все інше — додасться.

Більш того, багато хто зміг зрозуміти, що він — не публічна людина. Він людина Церкви. Для нього немає “публіки”, якій потрібно брехати, для нього є народ, якому потрібна правда. Публічність сьогодні — це бажання “здаватися” (публічні люди хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді). А Блаженніший не хоче “здаватися”. Він хоче “бути” — бути тим, ким він є насправді. Християнином, пастирем, людиною. Без реклами.

З іншого боку, публічність передбачає максимальну інформованість про те, що робиш. А якщо говорити про реалії нашого часу, то “публічність” — це здійснення добрих справ на камеру, напоказ. І з цього боку Блаженніший — непублічна фігура. Тому що, робить так, як про те заповідав Христос — об не знала навіть права рука.

Однак, світильник не сховаєш під спудом. І багато з того, що наш Предстоятель намагається приховати, ми все одно бачимо. Ми бачимо його Віру і його любов до Бога. Бачимо його молитовність і простоту. Бачимо смиренність і мудрість. Але найголовніше — ми бачимо, що він — людина Христа. У ньому немає лестощів і лукавства. І навіть ті, хто вважає його своїм ворогом, знають це.

І ще — він людина миру. Не світу, як сукупності держав і народностей, а миру — як благодаті Божої і відсутності зла. Він проти війни у всіх її проявах. І це зараз виглядає дивним, а для багатьох — неприйнятним і незрозумілим. Але це зараз.

І тільки потім, з часом, ці “багато” скажуть — “він мав рацію. Ми — помилялися”. Дай, Боже, щоб це “потім” скоріше прийшло…

Дерело СПЖ

Вас може зацікавити

11 березня – день пам’яті Тита, пресвітера Печерського

Редактор Головний

Якщо стояти за істину, яку Бог приніс на землю, Господь не позбавить Царства небесного, – архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл

Редактор Головний

Світ беззахисний , але зрештою Христос допоможе,- прп. Паїсій Святогорець

Редактор Головний