Христос Воскрес!
Воскресіння Христове є без сумніву свідчення того, що обітоване спасіння здійснене, правда Божа задоволена, прокляття, що висіло над родом людським з часу падіння перших прародителів, знищене, смерть втратила силу. Вседовершена жертва, яку Ісус Христос у Самому Собі приніс Богу Отцю на умилостивлення за гріхи світу, поповнила всі старозавітні жертви і зробила їх непотрібними. Ісус Христос Саам був жертвою і жерцем перед Отцем Своїм, і, як Такий, Котрий досконало виконав служіння, Ним сприйняте для спасіння людей, став вічним Заступником, або Посередником між Богом та людьми, аби спасати віруючих у Нього, Спасителя світу.
У самий день Воскресіння ранком явився Господь спочатку Марії Магдалині, потім- і іншим мироносицям. У вечері того ж дня являється Господь двом ученика, які ішли в Еммаус, являється Спаситель і Симону Петру та висловлює йому повне прощення за його триразове зречення Господа. Пізно ввечері, десять учнів зібралися разом і говорили про явлення воскреслого Господа. Прощенний Петро був тут-таки; не було тільки Фоми. Коли прийшов до них Фома, всі говорили йому: ми бачили Господа. Але він відповів: якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.
Через сім днів після явлення Свого всім апостолам, Господь являється ще раз – заради одного Фоми, якого тоді не було разом зі всіма. Через цю подію, перша неділя після Пасхи називається Фомина неділя.
Про Фому дуже небагато сказано в Святому Євангелії, але ці відомості дуже важливі. Коли Ісус Христос дізнався про смерть Лазаря та зібрався іти до Іудеї, Він сказав учням Своїм: « …Лазар помер; і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього» ( Ін.11, 14-15). Але що значили ці слова «ходімо до нього», якщо Лазар мертвий, и іудеї шукають часу і моменту, щоб вбити Його. І тільки один Фома сказав з повною рішучістю: «Ходімо й ми помремо з Ними» ( Ін. 11, 16). Такі слова ми можемо почути не часто, але такі слова не забуваються ні людьми, ні Богом.
Але слова « якщо не побачу….не повірю» ми чуємо постійно. І, головне, ці слова звучать з уст тих людей, які самі не шукають Бога, не шукають істину, і тим більше, не збираються ні за кого вмирати.
Господь з*явився Фомі, через те, що Фома був готовий, ще навіть не знаючи про перемогу над смертю, померти разом зі своїм Господом і Вчителем. Через те, що Фома ще тоді вирішив для себе, якщо Ісуса з ним не буде, то і саме життя вже немає ніякого сенсу.
Спаситель виконав бажання Фоми, він доторкнувся до ран Господа. Господь промовляє до нього: «не Будь невірним, а вірним». На що чує відповідь: «Господь мій і Бог мій». Але Господь тут хвалить тих, які повірили в Його воскресіння без видимих доказів. Спаситель каже: «Блаженні ті, що не бачили і увірували» ( Ін. «20, 29). Але Фома не тільки докори готовий був терпіти, але всякі страдання і муки, лиш би довести свою любов Спасителю світу.
Дорогі брати і сестри. Господь наш Ісус Христос кожному із нас також обіцяє блаженство, якщо ми, не бачучи, будемо старатися увірувати в Нього, якщо ми зрозуміємо, що питання віри і невіри – це питання життя і смерті. Бо блаженство в тому і передбачається, щоб зустріти Христа не як доказ того, що Він є, але як довгоочікуваного Гостя, до Якого лине душа і серце, і без Якого життя втрачає свій зміст.
Будемо ж укріплятися і вдосконалюватися в істинах віри нашої, щоб безперестанно, захоплюючись невимовним милосердям Божим, Який дарує нам міцну надію на блаженне життя з Господом, разом з апостолами торжественно промовляти: «Господь мій і Бог мій». Амінь.
Прот. Олександр Кондратюк,
настоятель у Свято-Миколаївському храмі м. Ківерці.
(благочинний Ківерцівського округу)
