Святитель Ігнатій (Брянчанінов) – про любов до ближнього

Християнинові XXI століття складно знайти правильний шлях до спасіння, бо він практично не знає живих прикладів святості.

Єдине джерело інформації для кожного — це книги, твори святих отців. Багато хто з новонавернених християн, не знаючи святоотецького вчення, має хибне уявлення про мету духовного життя. Люди шукають не духовного здоров’я, що досягається тяжкою боротьбою з гріхами, а захоплення, чудес. Це відбувається тому, що вони не вважають себе хворими, тобто грішниками, а вважають себе здоровими, тобто близькими до праведників. Лише здоровий шукає розваг, насолод, а хворий шукає здоров’я, йому не до розваг. Хворий заради здоров’я готовий на багато чого: і на гіркі ліки, і навіть на операцію. Хворий ладен пролити кров заради здоров’я. Саме таким шляхом йшли всі святі.

Якщо людині все ж вдасться примусити себе читати суворі аскетичні твори давніх святих отців, які закликають до боротьби з гріхом, то тут виникають нові перешкоди. Сучасне життя суттєво відрізняється від того, яким жили подвижники перших століть, і тому неможливо все їхнє вчення механічно застосовувати до нашого життя. То як бути? Звернутися до творів святих отців новітнього часу. Особливо цікаві в цьому відношенні твори святителя Ігнатія (Брянчанінова), вони полегшують розуміння сказаного давніми аскетами.

Твори святителя Ігнатія глибокі, багатогранні і дуже дохідливі. Вони написані чудовою літературною мовою, і це не теорії вченого богослова, а думки, передусім, монаха, набуті досвідом. Сам він зізнавався в листах: «Бували в житті моєму хвилини: або під час тяжких скорбот, або після тривалого мовчання, — хвилини, в які з’являлося в серці моєму „слово“. Це слово було не моє. Воно втішало мене, наставляло, сповнювало невмирущим життям і радістю — і потім відходило. Траплялося записувати думки, які так яскраво сяяли в ці блаженні хвилини. Читаю пізніше, читаю не своє, читаю слова, котрі йшли з якогось вищого середовища і залишалися повчанням»… В іншому місці святитель пише про «Аскетичні досліди»: «Це не мій твір: з цієї причини я висловлююсь про нього вільно. Я був лише знаряддям ласки Божої до сучасних православних християн, які вкрай потребували зрозумілого викладу душевного християнського подвигу, що вирішує довічну долю кожного християнина».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) — один із визначних аскетичних письменників у Православній Церкві. Його літературна спадщина просто величезна, твори складають сім томів. Найбільш відомим твором святителя Ігнатія є, на нашу думку, його «Аскетичні досліди», ми пропонуємо увазі читачів розділ про любов до ближнього.

Що може бути прекраснішим, милішим за любов до ближнього? Любити — блаженство, ненавидіти — мука. Увесь закон і пророки зосереджуються в любові до Бога і ближнього. Любов до ближнього є шлях, що веде в любов до Бога: бо Христос благоволив таємно вбратися в кожного ближнього нашого, а у Христі — Бог.

Природна любов наша зіпсута падінням; її слід умертвити — велить таке Христос — і почерпнути з Євангелія святу любов до ближнього, любов у Христі. Ні¬чого не варта перед Євангелієм любов від руху крові й плотських відчуттів. І яку може вона мати ціну, коли при розгаряченні крові присягається покласти душу за Господа, а за декілька годин, коли кров встигла охолодитись, присягається, що не знає Його?

Євангеліє відкидає любов, що залежить від руху крові, від почуттів плотського серця. Воно каже: Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч, бо Я прийшов розділити людину з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку зі свекрухою її. І вороги людині — домашні її (Мф. 10, 34-36).

Падіння підпорядкувало серце верховенству крові, і, через кров, верховенству миродержця. Євангеліє звільняє серце з цього полону, з цього насильства, приводить під керівництво Святого Духа. Святий Дух навчає любити ближнього свято. Любов, запалена і живлена Святим Духом, — вогонь. Цим вогнем гаситься вогонь любові природної, плотської, зіпсованої гріхопадінням.

«Той, хто каже, що можна мати ту й іншу любов, тішить сам себе», — казав святий Іоанн Ліствічник.

У якому занепаді наше єство? Той, хто за своєю вдачею здатен гаряче любити ближнього, має надзвичайно силувати себе, аби любити його так, як велить любити Євангеліє. Найпалкіша природна любов легко обертається на відразу, на непримиренну ненависть. Природна любов виявлялася і кинджалом.

У яких виразках наша любов природна! Яка тяжка на ній виразка — пристрасть! Охоплене пристрастю серце здатне до всякої несправедливості, до всякого беззаконня, аби лише прислужитися хворобливій любові своїй.

Справжня любов до ближнього ґрунтується на вірі в Бога: вона — у Богові. Усі єдино будуть, — мовив Спаситель світу до Отця Свого: Як Ти, Отче, у Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть у Нас єдино (Ін. 17, 21).

Коли серце твоє не вільне, — це ознака пристрасті. Свята любов — чиста, вільна — уся в Богові. Вона є дією Святого Духа, що діє в серці, у міру його очищення. Відкинувши ворожнечу, відкинувши пристрасті, відмовившись від плотської любові, здобудь любов духовну; вхились від злоби і створи благо. Вшановуй ближнього як образ Божий, — пошана в душі твоїй, непомітна для інших, очевидна лише для совісті твоєї.

Діяльність твоя нехай буде таємниче відповідна твоєму душевному настрою.

Вшановуй ближнього незалежно від віку, статі, стану — і поступово почне з’являтися в серці твоєму свята любов. Причиною цієї святої любові — не плоть і кров, не потяг почуттів, — Бог. Позбавлені слави християнства не позбавлені іншої слави, яку отримали при створенні: вони — образ Божий.

Але якщо ти думаєш, що любиш Бога, а в серці твоєму живе неприхильне ставлення хоча б до однієї людини, то ти перебуваєш у гіркому самообмані. Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той брехун: бо хто не любить брата свого, котрого бачить, як може любити Бога, Котрого не бачить? І ми маємо від Нього такий заповіт, аби той, хто любить Бога, любив і брата свого (Ін. 4, 20-21). Поява духовної любові до ближнього — ознака оновлення душі Святим Духом: Ми знаємо, що ми перейшли зі смерті в життя, тому що любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті (Ін.3,14).

Досконалість християнства — у цілковитій любові до ближнього. Цілковита любов до ближнього — у любові до Бога, для якої немає меж, для якої немає кінця у поступу. Поступ у любові до Бога — без кінця і краю: бо любов є нескінченний Бог. Любов до ближнього — основа у будівлі любові.

Любий брате! Шукай (можливість) розкрити в собі духовну любов до ближніх: увійшовши до неї, увійдеш у любов до Бога, до врат воскресіння, до врат Царства Небесного.

Джерело