Як відомо, на землі люди у силу взаємної любові один за одного моляться, і до такої молитви Господь під час Свого земного життя ставився милостивно, навіть віру одних людей Він давав іншим та через це зцілював.
Наші молитви до угодників Божих не тільки служать шануванням їх, але і нам дають велику користь. Щоправда ми могли би звертатися зі своїми молитвами безпосередньо до Бога. Але Господь внушає нам обов’язок звертатися з молитвою до Його святих, тим самим навчає нам смиренню та невідступності у молитві.
Через нашу гріховність, через те, що наша молитва до Бога буває не такою, якою вона повинна бути (розслаблена, бездушна, холодна молитва могла би тільки образити Господа), ми звертаємося не прямо до Бога, а до Його святих, щоб вони піднесли за нас молитви до Господа і по їх молитвах Він помилував би нас, грішних.
Без виконання морального закону і молитва наша виявиться неугодною Богу, вона буде бездушною, неприйнятою для Бога.
Отож, возлюблені браття та сестри, у великопісний час, що залишився у нас до Святої Пасхи, не полінуймося звершувати спасительний подвиг утримання, посту та молитви, а також постараємось посилити подвиг покаяння з щирим бажанням морального очищення, з тим наміром, щоби досягнути вічного спасіння та вічної слави разом з воскреслим Христос, Спасителем нашим.
Джерело: Архімандрит Кирил Павлов. Проповіді. Свято-Троїцька Сергієва Лавра, 2003.
