Більше десяти днів понад сотня дівчаток віком від 7 до 14 років з різних куточків Західної України цікаво та захоплююче провели час у православному таборі «Стежина добра», що діяв на території Свято-Троїцького жіночого монастиря у селі Старосілля на Волині. Це уже друга зміна відпочивальників табору цього року.
Усі вони потрапили до справжнього «Корабля спасіння» – саме таку назву мала ця зміна для дітей. Оскільки відразу ж обраною була морська тематика, організатори вирішили переназвати й інші традиційні таборові назви. Таким чином усі загони та гурти отримали назву борти, а їх вожатих найменували морячками та боцманами. Ось таким складом і вирушив корабель у своє далеко плавання.
Щодня корабель та його пасажири зупинялися на різних островах, щоб познайомитися, здружитися, порадіти та ще багато іншого. Зокрема, організатори влаштовували різні ігри, майстер-класи, нічне та денне орієнтування, туристичні змагання і лабіринт.
Особлива увага приділялася і духовним бесідам, розробляв які духівник зміни отець Павло Чамахуд. На цих, власне, бесідах лектори (вони ж студенти Волинської духовної семінарії і вожаті груп) розповідали, що таке смирення, спасіння душі, пояснювали роль та значення таїнств сповіді і причастя. Усе для того, щоб вже потім, на Божественній літургії усі свідомо та зрозумінням усього, що відбувається, приступали до цих таїнств.
Та не теорією єдиною. Адже, як переконують організатори, мало тільки говорити, треба показувати ще й своїм життям. Тож щоранку та кожного вечора усі дітки безпосередньо брали участь в читанні молитовного правила. У дні, коли в монастирі звершувалася літургія, охочі мали змогу посповідатися та причаститися Святих Христових Таїн. А ще, до слова, поспівати на богослужінні. Адже дівчатка за кілька днів змогли зібрати власний хор, а підготувавшись та вивчивши деякі духовні піснеспіви, заспівали їх у храмі.
«Насправді, дуже тішить, що діти цієї зміни були дуже дружніми і швидко згуртувалися. Склалися у них також і по-особливому теплі стосунки з їх наставниками. Це значить, що наша робота не дарема», – ділиться враженнями педагог-організатор Дарина Мельничук.
Вона, до слова, зізналася, що при таборі уже 7 років, та нині ж ажіотаж «Стежини добра» серед дітей такий, що записувалися навіть у резерв. «Якщо у перші дні діти були не готові до того, що у них заберуть телефони, плакали і хотіли додому, то вже в останні дні всі плакали від того, що не хотіли їхати з табору», – додала педагог-організатор.
А все тому, що мало організувати побут, хоча і з цим у «Стежині добра» нема проблем – адже для табору відведений окремий сучасний корпус зі всіма умовами, облаштована територія з басейном, альтанками, сценою та ще багато іншого. Важливо ще й подбати про іншу більш важливу складову – духовну. Адже як не дивно, життя без телефонів, дитяча, а не сучасна музика, вивчення молитв і духовних піснеспівів, зрештою живе спілкуваня – усе це дітям дуже подобається, бо це не щось матеріальне, це те, заради чого у «Стежину добра» хочеться повертатися знову і знову.
