Піст – це засіб, що дозволяє людині побачити свої слабкості.
Про це сказав ректор Київської духовної академії та семінарії архієпископ Сильвестр (Стойчев).
«У нецерковному середовищі ставлення до посту переважно скептичне. Навіть якщо про нього говорять позитивно, то, як правило, у тому сенсі, що «пост надає очищувальну та оздоровлюючу дію на весь організм». З цим твердженням сперечатися, звісно, складно. Проте з упевненістю можна сказати, що релігійна практика посту ґрунтувалася спочатку не на медичних факторах. Відповідно, християни постують не з міркувань покращити здоров’я», – сказав владика.
Архієпископ Сильвестр зазначив, що традиція посту дуже давня, і тією чи іншою мірою присутня практично у всіх християнських конфесіях, включаючи протестантські.
«Для розуміння практики посту слід звернутися до Святого Письма. У Четвероєвангелії є вказівка на дотримання посту. Однак вони належать або до Боголюдини Іісуса Христа (Мф. 4:2), або до майбутнього часу (Мф. 6:16), або до особливих випадків (зцілення бісування «цей же рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17:21). А ось свідчення з Діянь та Послань апостольських важливі саме тим, що зафіксували традицію посту на ранньому етапі історії Церкви. Ґрунтуючись на цих текстах, можна сказати, що в ранній християнській громаді практика посту вже існувала», – пояснив ректор КДАіС.
Він звернув увагу, що в той же час можу звучати аргументи, що у Святому Письмі немає жодних згадок про пости в середу і п’ятницю, і тим більше про Великий Піст (не рахуючи відсилки до сорокаденного посту Христа в пустелі).
«Так, справді таких згадок там немає, але, в принципі, їх і не повинно бути. Є вказівки на практику посту, молитви, проповіді та багато іншого. Згодом ця практика може набувати і набувала різних форм і виразів. Це ознака життя. У Писанні є вказівки на принципи християнського життя, але їх прояв може бути різним і залежати від різних факторів», – продовжив архієрей.
Архієпископ Сильвестр пояснив, що основна мета посту не в тому, щоб не вживати будь-яких видів їжі або обмежувати себе в її кількості, а в тому, щоб вчитися користуватися тілесною складовою людської природи. «Піст – це засіб, що дозволяє людині побачити свої слабкості та зрозуміти, що тілесний початок часто опановує людину, повністю контролює її волю, бажання, емоції», – додав він.
«Людина, яка живе лише задоволенням тіла, не знайде сил, часу, зрештою, натхнення, якщо не станеться тілесного очищення та витончення плотського початку. Не кажучи вже про те, що сила тілесної складової особливо виявляє себе в екстраординарних ситуаціях: голод, війна, катаклізми. Людина навіть найвищих моральних переконань покаже себе з позиції навіть не тілесного, а тваринного початку. Їжа та/або її відсутність і є вирішальним аргументом у прийнятті рішень у непересічних ситуаціях. Дати шматок хліба, коли маєш два, — це одне, а дати шматок хліба, коли він у тебе один — це вже інше», – продовжив ректор КДАіС.
Православна практика посту вчить опановувати своє тілесне начало, розуміти всю його силу і можливості, і вказує шлях, як стати господарем своєї тілесності, а не її рабом, – пояснив владика.
«Великий Піст базується на двоскладності людини і тому веде тих, хто постує шляхом тілесного і духовного посту, постійно нагадуючи про прагнення до моральної досконалості через покаяння і виправлення життя. Але, водночас, надмірний акцент на харчовій помірності чи навпаки його заперечення, зрештою, призводить до одного й того ж — лицемірства», – підсумував архієпископ Сильвестр.
