Як можна пробачити людину, якщо вона тебе сильно образила? Навіть якщо сказати: «Прощаю», біль все одно залишається. І ти ж пам’ятаєш, хто тобі його заподіяв.
Ілона Матвеєва
Відповідає протоієрей Павло Білий:
– Це дуже важливе і складне питання, яке турбує християнство всю історію його існування.
Відразу хочу сказати, що прощення – це не одноразова дія, яка пророблена зусиллям волі. Це довгий процес, який може тривати до самої смерті.
Пробачити – це не означає забути. Пробачити – означає спробувати зрозуміти людину, яка тебе образила, намагатися позбутися ворожості і образи на людину, спробувати полюбити свого кривдника.
Христос закликає нас любити наших ненависників і благословляти тих, хто проклинає нас. І свої слова Він підтверджує особистим прикладом. Розіп’ятий на хресті, Він щиро просив помилування для своїх вбивць у Бога Отця. Ви тільки вдумайтеся в це!
Хресна смерть Спасителя – прояв нескінченної Божественної Любові, яка не шукає свого, але піклується про ближнього. І тільки заради придбання цієї Любові ми повинні всіх прощати.
Але для нашого закостенілого серця все це лише теорія, красиві і розумні фрази, які ми чули за своє життя сотні, а то й тисячі разів. А ось спробуй пробачити зраду друга або зраду чоловіка, або того, хто винен у смерті близької людини. Це ж просто неможливо!
І, дійсно, людині багато неможливо. Але, що неможливо людині – можливо Богові.
Свт. Іоанн Златоуст говорить, що Господь і наміри цілує. Тобто, якщо ми щиро хочемо пробачити, намагаємося витіснити образу зі свого серця, то ми на правильному шляху, і за наше щире бажання і старання Господь обов’язково дарує нам стан блаженної незлобливості і любові до всіх людей.
Важливо пам’ятати, що усвідомлення свого недоліку і боротьба з ним – це і є духовна праця, яку ми повинні у смиренні здійснювати, а решта залишимо Богу.
Господь не осудить нас за те, що ми не стали святими, але засудить за те, що не намагалися ними стати.
Джерело – СПЖ
