Напевно, можна у виняткових випадках. Наприклад, їхав на автомобілі і потрібно по якійсь справі невідкладній зайти свічку поставити. Або йшов на пляж в якомусь курортному селищі, несподівано побачив храм, зайшов поставити свічку і прикластися до ікон. У цьому, звичайно, бажано теж посповідатися потім.
Але коли ти збираєшся на святкову Літургію і ось перед тобою вибір: надіти шорти або штани, а ти одягаєш, шорти, звичайно, це не прийнятно. Мало того, що ти (а часто це відноситься і до жінок з відкритостями в районах плечей, декольте і нижче пояса) вводиш в спокусу інших людей, ти ще й набираєшся деякої зухвалості постати перед Богом в неналежному вигляді. На мій погляд, шорти або інший надмірно відкритий одяг в храмі – це сигнал неправильного влаштування духовного життя, відсутність в людині страху Божого.
У чому полягає це неправильне влаштування духовного життя? Для нього храм і світ змішаний. І церква тільки лише одна організація в ряду багатьох, які людина відвідує. Це, безумовно, продукт секуляризації. Спроба сучасного нівелювання Церкви, спроба поставити її в ряду інших громадських інститутів (зайшов в «Макдональдс» перекусити, потім в метро, потім на ринок, потім до церкви свічку поставити, потім пішов на роботу, а ввечері додому). Начебто тут нічого такого. Звичайний день людини. Але якщо людина не усвідомлює, що «зайти до церкви свічку поставити» – це головне в його дні, то біда. Тоді замість дотику до святині вона здійснює святотатство. Дуже багато святих говорили про те, що молитва з холодним серцем, неуважна молитва – гріх.
Але твій одяг – це початок твоєї молитви. І тут людина мало чим відрізняється від священнослужителя. Священнослужитель не наважиться доторкнутися до престолу або почати богослужіння без підрясника і єпитрахили. Це просто неможливо.
І ось коли для мене, священика, починається богослужіння? Я встав, одягнувся, надів підрясник, потім хрест, прочитав ранкові молитви, Правило до Святого Причастя. Ось коли починається богослужіння! Ще до приходу в храм я вже на службі. Я вже готуюся постати перед Всесвятим Богом. Точно так само і будь-яка інша людина. Згадаймо наших предків. Кращій одяг одягали в храм. Кращій. Але ніяк не шорти. Тому що я йду послужити моєму улюбленому Богу. І мій чистий гарний одяг – це жертва Йому, свідчення того, що і духовно я теж хочу бути чистим. Це мій прояв любові до Бога.
Тому, дорогі брати і сестри, зі страхом Божим і вірою приступіть! Тіло – це продовження душі, а одяг – продовження тіла, значить, і одяг – це продовження душі. Покажемо ж Богу в усьому свою синову любов і принесемо Йому свою посильну жертву, хоча б і одягом.
священик Андрій Чиженко
