Часто в розмові та листах просять мене навчити молитися. Перше, що відповідаю на це: у молитві потрібна постійність. Є дуже багато людей, які згадують про молитву до Бога, коли Він відвідає їх яким-небудь нещастям або важкою скорботою, а в інших випадках зовсім не моляться Йому. Такі молитви наряд чи бувають почуті Богом.
У древніх римлян було мудре прислів’я: Краплина води, що безперервно капає, пробиває камінь. Тільки безперестанна, як падіння капель, молитва пом’якшує серця, що закам’яніли без молитви.
Тим, хто просить мене навчити молитися, я даю дві найважливіші поради: бути постійними у молитві та не залишати без неї жодного дня життя і бути глибоко уважними до кожного слова молитви. Не наслідувати сектантів, які через свою гордість зневажають молитви великих святих і вигадують свої шаблонні, дуже мало духовні молитви. Диявол і його ангели усіма силами стараються відвернути нашу увагу від глибоких і благодатних слів церковних молитов, написаних святими людьми. Вони наполегливо і вправно відволікають наш розум куди-небудь убік, особливо тоді, коли слова молитви стосуються них самих, коли просимо у Бога захисту від них, окаянних. Захистити від цих їхніх підступів нас може тільки глибока увага при читанні церковних молитов. Це набагато важче при читанні молитов напам’ять, ніж при читанні їх з молитовника.
Дуже важливо виробити звичку ловити себе на тому, коли ми втрачаємо увагу, – знову прочитувати ті слова, від яких бісам вдалося відвернути нашу увагу. Найлегше досягти цього щоденною Ісусовою молитвою, яку повторюємо не менше ста разів: «Господи, Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя, грішного (чи грішную).
Ц кінці кожної молитви при словах «помилуй мя, грішного» ви повинні згадувати найважчий і найтяжчий гріх, і коли зміцнитеся в цій звичці, поступово навчитеся згадувати й усі інші гріхи. Кожні із сотні Іісусових молитов точитиме ваше серце подібно до того, як крапля води, що невпинно падає, точить камінь – і зм’якшиться, і зігріється холодне ваше серце великою Іісусовою молитвою.
Така ж буде дія й інших великих молитов, особливо молитви преп. Єфрема Сірина, що читається, на жаль, тільки у Великий піст.
Благодатно впливають на вас святі слова цієї молитви при частому повторенні її: звикнете відчувати відразу до тих вад, про які говорить Єфрем Сірін, просячи Бога визволити його від них – духу неробства, празднослів’я, засудження ближніх; звикнете просити у Бога доброчесностей целомудрія, смиренномудреності, терпіння, любові та пам’яті про свої гріхи. Ось те, що відповідаю я людям, котрі просять навчити їх молитися.
Але недостатньо, звичайно, одних старанних молитов для того, щоб стати храмом Духа Божого, щоб стати близьким і навіть другом Господа нашого Іісуса Христа.
Потрібно виконувати також усі великі заповіді Христові й, передусім, заповіді про любов та милосердя до ближніх. Про це довелося б говорити дуже багато, повторюючи не раз сказане вам раніше.
Скажу тільки те, як преображаються серця тих блаженних, які непохитні й постійні в молитвах і добрих справах. Скажу, що кожна добра справа залишає більший або менший слід у серці того, хто вчинив її.
Навіть низький уклін жебрака, милостиня, що він отримав з твоїх рук, поза сумнівом, залишить слід у твоєму серці. І ці сліди, що все частіше і частіше залишаються у серці, діятимуть на нього подібно невпинно капаючій та довбаючій камінь краплі. Вони пом’якшуватимуть серце, що творить добро, і очищатимуть його, очищатимуть та благодатно змінюватимуть. І чим більше добрих справ буде ти здійснювати, тим все вище і вище возноситиметься твій безсмертний дух від земного бруду і неправди до небес, в яких панує вседосконала та абсолютна Божа правда.
Будеш підніматися все вище і вище від землі та дихати все більше та більше чистим повітрям небес, все більше і більше наближатимешся до Бога.
А коли закінчиться твій земний шлях, то смерть буде не страшною, а радісною, бо буде тільки переходом до вічного блаженства. Цього нехай сподобить усіх нас Триєдиний і Всесвятий Великий Бог наш! Амінь.
Святитель Лука Войно-Ясинецький