14.5 C
Lutsk
Четвер, 7 Липень, 2022
Основи православ'я

Архім. Андрій (Конанос): Всі, хто ходить до храму, повинні бути закохані у Христа

Всі, хто ходить у храм, повинні бути закохані в Христа, щоб це могли помічати й інші. Хіба ми не говоримо: «любов приховати неможливо»? Значить, якщо ми любимо Христа, то це стане ясно і всім оточуючим.

Скільки розкиданих по всій Землі нас, християн, для того, щоб інші, побачивши нас закоханими в Христа, самі скуштували цієї радості і сказали: «що з тобою? Чому ти такий радісний, коли повертаєшся з Літургії? Чому так світяться твої очі? Чому таке освічене твоє обличчя? Чому з твоїх вуст капає мед? Чому я відчуваю твою любов? Чому твій дотик робить мене м’якше? – Чому? Тому що існує Він. – Хто це? – Христос. – Де Він? І я хочу побачити Його обличчя! – Приходь. – Куди? – До церкви. Приходь, щоб Його побачити. Я туди ходив. Не знаю, що ще додати. Я туди ходжу. Якщо тобі щось сподобалося в мені, ось мій такий секрет. У мене немає інших таємниць краси. У мене немає іншого секрету щастя. Я ходжу туди. Ходжу до церкви, відчуваю, що там Господь, і життя моє змінюється».

Мені подобається такий церковний підхід. Мені подобається така екклесіологія. Екклесіологія, що має зв’язок з Христом, в якому немає формальних приписів і обов’язків. Це не те, що говорять ті, хто виріс з такими приписами: «І ми повинні чинити так само». «Повинні» у святих значить в точності наступне: виходить з серця, само собою, як рух життя і любові.

Тому не тисни на свою дитину. Запитаєш мене: «що мені робити? Він не ходить до церкви». Не муч його. Говори делікатно, очі твої нехай випромінюють постійно ентузіазм і радість, дитина це обов’язково зрозуміє і прийде потім сама. Якщо не відчує, вона скаже сама, може, у тебе самого не було такої радості, сам винен, не наполягай тільки, все роби з лагідністю і ніжністю. Або, можливо, ще не прийшла її година. В такому випадку треба чекати з терпінням зміни і чуда Божого. Це не означає, що вона ніколи вже не ступить до церкви. Але і цей тиск, який ти здійснюєш, цей шум щонеділі теж не вирішення проблеми. Церква – це місце любові, місце радості, а не примусів.

Хочу також звернутися і до твоєї дитини: «коли тебе мама або батько будуть примушувати йти в храм, то скажи, що прийдеш пізніше. Не пропускай можливості піти до церкви тому, що ти посварився з батьками. Піди для мене, зроби мені таку послугу. Потім зрозумієш, що найбільший подарунок, який ти зробиш самому собі, – похід до церкви. Під церквою Я розумію не окрему будівлю, але Христа, Якого ми знаходимо там. У церкві ми можемо долучитися до Його святих таїн. Це місце Його присутності. Він Сам це говорив, Сам закликає тебе до Себе, абстрагуйся зараз від того, що тобі говорять мати і батько. Ти йдеш не заради них. Туди тебе кличе Христос. Тебе закликає Христос, кажучи: Це творіть в Мій спогад. Зберіться всі разом, помоліться, візьміть хліб і вино, благословіть і причаститеся Моєї плоті і крові і будете мати життя вічне, будете Мене пам’ятати на досвіді, Я буду завжди біля вас».

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька

Вас може зацікавити

Де знаходиться справжня глава Іоанна Предтечі?

Редактор Головний

Чому ми хрестимо немовлят без їхньої волі?

Редактор Головний

Потрібно ходити на Літургію, навіть якщо ми стоїмо там, як пеньки,- митр. Афанасій (Ніколау)

Редактор Головний