| Седмиця 6-а після Пасхи. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Мц. Гликерії
діви та з нею мч. Лаодикія, стража темничного (бл. 177).
Мч. Олександра
Римського (бл. 284-305). Свт. Павсикакія, єп. Синадського (бл. 606). Свв. Георгія спов. з жінкою Іриною і чадами (IX). Прп. Євфимія Іверського, Святогорця (1028) (Груз.). Прав. Гликерії діви, Новгородської (1522). Перенесення мощей прмч. Макарія, архім. Овруцького, Канівського, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця (1688).
Сщмчч. Василія, Олександрата Христофора пресвітерів, прмч. Макарія та мч. Сергія (1922). Мчч. 103 Черкаських (XX).
Євангельські Читання
Діян., 40 зач. (від полу́), XVII, 19-28. Ін., 42 зач., XII, 19-36.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якщо пшеничне зерно, що впало на землю, не помре, то залишиться одним, а якщо помре, то принесе багато плодів”. Отож, якщо хочеш бути плодоносним, – помри; помри по-справжньому, щоб у серці носити почуття, що ти вже помер.
Як померлий ні на що, що його оточує, не відкликається, так роби і ти: хвалять – мовчи, і сварять – мовчи, і прибуток отримаєш – мовчи; ситий – мовчи, і голодний – мовчи. Будь таким до всього зовнішнього, внутрішнє ж тримай собі там, де буває всякий померлий, – в іншому житті, перед лицем Бога всеправденого, готуючись почути останній вирок.
Який же, скажете, плід від цього, коли тут усе завмре? Ні, не завмре, а з’явиться енергія та ще яка. Одна хвилинка залишилась, скажеш собі, – зараз вирок; дай поспішу зробити що-небудь, – і зробиш. Так і щохвилини.
