Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов, якого Спаситель назвав Сином Громовим, був молодшим братом святого Якова, сином Зеведея і Соломії – жінки-мироносиці.
Згідно з православним переказами, Саломія була дочкою від першого шлюбу святого Іосифа Обручника, який обручив собі і прийняв в свій будинок Пресвяту Діву Марію. Таким чином, Іоанн доводився Господу Ісусу Христу племінником. Як і апостоли Петро з Андрієм, Іоанн був простим рибалкою на Генісаретському озері, наймолодшим з них. Він був покликаний Спасителем і став найулюбленішим з Його учнів.
Апостол Іоанн був особливо любимий Спасителем за його чистоту і жертовну любов. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе. Святий Іоанн Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Яіра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі.
Під час Таємної Вечері він сидів при столі поруч з Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каіафи, він же знаходився у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, засмучений всім серцем.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: «Жено, се сын Твой» і до нього: «Се Мати твоя» (Ин.19:26-27).
З цього часу апостол Іоанн, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн, по випавшому йому жеребі, попрямував до Ефесу і інші малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки апостол Іоанн перебував у морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного батька і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину.
Підійшовши до неї, він впізнав апостола Іоанна, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині. Учитель і учень вирушили до Ефесу, де апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, так що число тих, що повірили збільшувалося з кожним днем. У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона. Апостола Іоанна відвели на суд в Рим.
За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоанн був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим маслом, в який був кинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоанна заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. По шляху проходження до місця заслання апостол Іоанн звершив багато чудес.
На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоанн просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив багато слабих. Волхви різними бесівськими марами робили великий опір проповіді святого апостола.
Особливо страшив усіх пихатий волхв Кінопс, вихвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоанн – Син Громів, як іменував його Сам Господь, силою діючої через нього благодаті Божої зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.Апостол Іоанн віддалився зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст.
Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. «Аз есмь Альфа и Омега, начаток и конец, глаголет Господь, Сый и Иже бе и Грядый, Вседержитель» (Откр.1:8), – звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, повчаючи християн остерігатися лжевчителів і їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і один одного і цим виконати заповіді Христові.
Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоанном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Уже в глибокій старості, апостол Іоанн дізнавшись про хлопця, який збився зі шляху істинного і зробився ватажком зграї розбійників, пішов шукати його в пустелю.
Побачивши святого старця, винний став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак дійсно покаявся і виправив своє життя.
Святий апостол Іоанн помер у віці більше ста років. Він набагато пережив всіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.Коли настав час відходу апостола Іоанна до Бога, він пішов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись ослухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу.
Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.Щороку з могили святого апостола Іоанна 8-го травня виступав тонкий прах, який віруючі збирали і зцілялися їм від хвороб.Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов займає особливе місце в ряду обраних учнів Христа Спасителя. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоанну – тайнозрітелю Доль Божих.
Нерідко в іконографії апостол Іоанн зображується лагідним, величним і духоносним старцем, з рисами дівочої ніжності, повним спокою і глибоким поглядом споглядальника невимовних одкровень. Інша головна особливість духовного обличчя апостола відкривається через його вчення про любов, за яке йому переважно засвоєно найменування Апостола любові.
Дійсно, любов’ю пронизані всі його писання, основна думка яких зводиться до поняття, що Бог в Своїй істоті є Любов (1 Ін. 4,8). У них він зупиняється переважно на проявах невимовної любові Бога до світу і людини, на любові свого Божественного Вчителя. Він постійно закликає учнів до взаємної любові. Служіння Любові – весь життєвий шлях апостола Іоанна Богослова.
Тому, взираючи на життя Апостола, будемо звертатися до нього в своїх молитовних проханнях щоб і ми, в міру наших сил, сподобилися богопізнання, яке буде нас приводити до істинної святої любові, любові, в якій немає лукавства, заздрощів, підступності, любові досконалої, джерелом якої є Сам Господь Бог!
