Хоча справжній воїн Христовий, що всім серцем забажав досягти повноти досконалості, не повинен ніяких покладати меж своєму прагненню до успішності в усьому, однак йому необхідно міркуванням стримувати і на добро направляти надмірні пориви завзяття духовного.
Такі пориви, як правило, особливо спочатку раптом займаються з великою силою і тягнуть нестримно, а потім слабшають-слабшають і зовсім згасають, залишаючи нас безпорадними серед шляху. Бо не тільки зовнішні – тілесні чесноти слід здобувати мало-помалу, сходячи в них ніби сходами, але і в набутті внутрішніх – душевних чеснот необхідно дотримуватись також свого чину й порядку. Саме при таких умовах мале наше скоро стає великим і встановлюється на повсякчасне в нас перебування.
Так, наприклад, у набутті внутрішньої чесноти терпіння не можна тобі раптом бажати наклепів, образ і всіляких інших неприємностей, спрямовуватися на них і радіти їм, хоча можеш терпляче переносити їх, коли зустрічаються. Бо таке бажання і така радість є вищим ступенем терпіння, до вступу на які Ти мусиш пройти нижчі, котрі суть: смиренне самоприниження, яке вважає себе, що заслужив всякої образи, придушення позивів до помсти, ненависть будь-якої думки про помсту й подібне цьому.
Раджу тобі також не братися раптом за всі чесноти і навіть за кілька їх, але утвердившись перш в одній, потім переходь і до іншої. При такому способі діяння всякий доброчесний навик зручніше й міцніше вкорениться в душі. Бо коли станеш вправлятися невпинно переважно в одній чесноті, то і пам’ять твоя вся буде зайнята майже однією нею, і розум твій, будучи через те прикутий до безперестанної думки про неї, швидше витончиться у вишукуванні випадків та способів звершувати її, і воля твоя охочіше пристане до неї з великою прихильністю.
З іншого боку, і самі діяння однієї і тієї ж чесноти, будучи подібні між собою, через цей однаковий спосіб діяння стають все менш і менш обтяжливими й швидше направляють до іншої. Бо зазвичай одна чеснота викликає іншу, подібну до неї, і допомагає їй тим самим, що, утвердившись в серці, привертає його і до прийняття подібної.
Цей висловлений мною розрахунок вірний і правдивий, і ми з досвіду знаємо, що хто добре й ревно вправляється в одній чесноті, той разом з тим не тільки навчається наперед, як досягати іншої, але зі збільшенням навички в ній збуджує, ростить та зміцнює і всі інші чесноти.
Преподобний Никодим Святогорець
