| Седмиця–загальниця. |
| Перенесення мощей свт. Iоанна Златоуста (438). |
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 35 зач. (від полу), Х, 1-9. Літ. – 1 Ін., 69 зач., I, 8 – II, 6. Мк., 62 зач., XIII, 31 – XIV, 2. Свт.: Євр., 318 зач., VII, 26 – VIII, 2. Ін., 36 зач., X, 9-16.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
На що вчора навів нас Апостол, те нині прямо внушає нам Євангеліє: “Дивіться, пильнуйте, моліться, бо не знаєте, коли прийде той час. Отож, пильнуйте… щоб, прийшовши зненацька, не знайшов вас сплячими”.
Треба чекати, і кожну мить тримати у думці, що ось-ось з’явиться Господь та засіяє як блискавка від одного кінця Землі до іншого. Іншим думається, що можна це очікування Господа замінити очікуванням смерті. Добре і це, або хоч це. Але очікування Господнього пришестя – це одне, а очікування смерті – інше.
Інша думка про одне та інше; інше й почуття, що народжується під дією однієї та іншої думки. Дня Господнього чекай, у який все закінчиться визначенням безповоротним. Після смерті все ще буде тривати час невирішеного стану; а день Господній все визначить на вічні віки, і закарбує так, що вже не чекай змін. Чекав, говориш. І ще чекай. І все чекай. Але це, скажеш, отруїть усі радості. Не отруїть, а тільки вижене з порядків твого життя такі радості, які незаконно користуються цим ім’ям.
Будеш і при цьому радіти, але тільки у Господі. І Господа чекати при такій радості можна, і якщо Господь застане тебе у цій радості, тільки похвалить.
