| Седмиця 4 після Пасхи. | Посту немає. |
| Апостола і євангеліста Марка (63). Прп. Сильвестра Обнорського (1379). Прп. Василія Поляномерульського (1767) (Румун.). Прп. Вассіана Сліпого (1827). Сщмч. Сергія Рохлецов пресвітера (1938). Царгородської ікони Божої Матері (1071). |
Євангельскі Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Коли Господь відкрив вчення про Таїнство Тіла і Крові, ставлячи в ньому необхідну умову спілкування зі Собою і джерело життя істинного, тоді “багато хто з учнів Його відійшов від Нього, і вже не ходив з Ним” (Ін. 6:66). Надто чудесним здалося їм таке діло безмежної до нас милості Божої, і неприхильність до чудесного відірвала їх від Господа.
Господь бачив це і, однак, готовий бути розп’ятим за спасіння кожного, не знаходив можливим применшити або скасувати чудесне. Так воно необхідне в будівництві нашого спасіння! Хоча, звісно, з жалем, але залишив Він їх іти від Себе в темряву невір’я й пагубу, і не їм тільки, а й обраним дванадцятьом сказав про це: “чи не хочете й ви відійти?” (Ін. 6:67), виявляючи готовність і їх відпустити, якщо не схиляться перед чудесністю.
Звідси виходить, що тікати від чудесного – те саме, що тікати від Господа Спасителя, і той, хто відвертається від чудесного, – той самий, хто гине. Нехай прислухаються до цього ті, які приходять у жах при одному нагадуванні про чудесне! Зустрінуть і вони чудо, якому не зможуть уже перечити: це смерть і після смерті суд. Але чи послужить це неперечення їм на спасіння, один Бог знає.
