| Cедмиця 10 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Успіння прав. Анни, матері Пресвятої Богородиці. Свв. жон Олімпіади диякониси (409) та Євпраксії діви, Тавенської (413). Пам’ять V Вселенського Собору (553). Прп. Макарія Жовтоводського, Унженського (1444). Сщмч. Миколая Удінцева пресвітера (1918); сщмч. Олександра Сахарова пресвітера (1927); св. Іраїди Тихової спов. (1967). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь засудив смоковницю на безпліддя за те, що з вигляду вона так була вкрита листям, що належало бути на ній і плодам, яких на ділі не виявилося. У застосуванні до життя християнського, листя означає зовнішні справи благочестя і зовнішні подвиги, а плоди – внутрішні прихильності. За законом так: перші повинні виходити з останніх; але за поблажливістю до немочей – крайня міра: останні повинні розвиватися разом із першими. Коли перші в силі, а останніх немає і в зародку, то звідси виходить брехня життя, яка виражається так: видаватися, але не бути.
Спочатку, можливо, і немає цього нещасного настрою в думці, а потім він з’являється непомітно і встановлює собою лад життя. Хто занадто наляже на зовнішність і захопиться нею, у того увага до серця закривається, почуття духовні глохнуть і заводиться холодність. На цьому ступені життя духовне завмирає; залишається “вигляд благочестя без сили його” (2Тим.3:5). Поведінка зовні справна, а всередині все навиворіт. Наслідком цього є безпліддя духовне: робляться справи, але вони всі мертві.
