| Седмиця 34-а після П’ятидесятниці. Глас 8. |
 Посту немає.
|
Прп. Ксенії 
(бл. 457). 
Блж. Ксенії Петербурзької (XIX).
Мчч. Вавили Сицилійського та учнів його Тимофія й Агапія (III). Прп. Македонія, сирійського пустельника (бл. 420). Перенесення мощей прмч. Анастасія Персіянина (VII). Свт. Герасима Великопермського, Устьвимського (бл. 1449). Мч. Іоанна Казанського (1529). Мч. Миколая (1918).
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 43 зач., XI, 27-30. Літ. – 1 Пет., 62 зач., IV, 12 – V, 5. Мк., 57 зач., XII, 38-44. Блж.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Вдовиця поклала у скарбничне сховище (у кружку церковну) дві лепти; а Господь сказав, що вона поклала більше всіх, хоча інші клали тоді рублями та десятками рублів.
Що ж переважило у її лепті? Настрій, з яким було зроблено приношення. Бачиш, яка різниця у бездушному роблені добрих справ, за звичкою, і добрими справами з душею та серцем? Не зовнішність справи надає їй ціни, а внутрішній настрій. Тому і буває, що видатна справа у всіх відношеннях ніякої ціни перед Богом не має, а справа незначна з виду високою ціною оцінюється.
Що звідси виходить, і так зрозуміло. Але не надумай хто нехтувати зовнішнім, думаючи обмежитися тільки одним внутрішнім. Вдовиця та не отримала би схвалення, якби сказала собі: маю бажання покласти і я, та що робити? Тільки і є у мене що дві лепти. Віддай їх, сама ні з чим залишуся. Але оскільки мала бажання, так і зробила, віддавши своє життя у руки Божі. І якщо не поклала би нічого, ніхто б її не засудив, ні люди, ні Бог. Але тоді вона не явила би і такого настрою, яке виділило її серед інших та зробило славною у всьому християнському світі.
