| Cедмиця 14 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці. Мч. Лупа (близько 306). Сщмч. Іринея, єп. Ліонського (202). Прпп. Євтихія (близько 540) і Флорентія (547). Свт. Каліника, патр. Константинопольського (705). Сщмчч. Єфрема (Кузнецова), єп. Селенгинського, Іоанна Восторгова пресвітера і мч. Миколая Варжанського (1918); сщмчч. Павла Гайдая та Іоанна Карабанова пресвітерів (1937). Прославлення сщмч. Прокопія (Титова), архієп. Херсонського (1996). Собор Херсонських святих. Подільської ікони Божої Матері (XVII). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про поступове зростання з насіння пшениці зображує стосовно кожної людини поступове зростання потаємного в серці людини, що благодаттю Божою засівається і оберігається, а стосовно людства – поступове збільшення тіла Церкви, або спільноти тих, хто спасається в Господі Іісусі Христі, за чином, встановленим Ним. Цією притчею розв’язується питання: чому донині християнство не всеосяжне? Як людина, кинувши насіння в землю, спить і прокидається, насіння ж проростає і росте саме собою без її відома, так і Господь, поклавши на землі насіння Божественного життя, дав йому свободу розростатися, підпорядкувавши його природному перебігу подій і не силуючи цих останніх; доглядає тільки насіння, сприяє йому в окремих випадках і дає загальний напрямок. Причина цього у свободі людини. Господь шукає, щоб людина сама себе підкорила Йому, і чекає на схиляння її свободи; справа і триває. Якби все залежало тільки від волі Божої, давно б усі були християнами. Інша думка: тіло Церкви, що твориться, твориться на Небі; із землі надходять тільки матеріали, утворені теж небесними діячами. Слово з Неба проходить землею і привертає тих, хто бажає. Ті, хто послухав і послідував, надходять, як сирцевий матеріал, у лабораторію Божу, у Церкву, і тут переробляються за зразками, що їх з Неба дають. Перероблені, після виходу з цього життя, переходять на Небо і там надходять у будівлю Божу, кожен куди придатний. Це йде безперервно і, отже, справа Божа не стоїть. Загальна переможність християнства і не потрібна для цього. Будівля Божа твориться невидимо.
