| Cедмиця 13 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Мчч. Флора і Лавра (II). Мчч. Єрма, Серапіона і Полієна (II). Сщмч. Єміліана єп. і з ним Іларіона, Діонісія та Єрміпа (близько 300). Свтт. Іоанна (674) і Георгія (683), патр. Константинопольських. Прп. Макарія, ігумена Пелікітського (близько 830). Прп. Іоанна Рильського (946). Сщмч. Григорія Бронникова пресвітера і мчч. Євгенія Дмитрева та Михаїла Єрогодського (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Всецариця». |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку” (Мк.3,29). Чи важко впасти в цей страшний гріх? Дуже не важко; бо ось які цього роду гріхи: “велике і безмірне уповання на благодать Божу; відчай або зневіра в Божому милосерді; спротив явній і встановленій істині та відкидання православної християнської віри. Інші до цього приєднують заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній; затятість у гріху і старіння в злобі; недбальство про покаяння до відходу з життя цього” (“Православне сповідання” святителя Петра Могили, ч. 3, запитання 38).
Ось скільки шляхів! Зайди в якийсь із них, вже важко буде повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Опір істині починається малими сумнівами, збудженими словом або писанням злим. Залиш їх без уваги і лікування, вони заведуть до невір’я і затятості в ньому. До відчаю теж доходять непомітно: покаюся – кажуть, і грішать. Так кілька разів; потім, бачачи, що покаяння не приходить, кажуть у собі: так тому й бути, не впораєшся із собою, і віддаються гріху на повну владу. Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня протистоянь явним спонуканням Божої благодаті. Коли в цьому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує її, а спротив благодаті забирає сміливість приступити до Господа, і вирішує: “більша вина моя, щоб винести мені” (Бут.4:13). Ось і відчай! Стережися зачатків невір’я і гріхолюбства і не потрапиш у цю безодню.
