| Cедмиця 13 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
| Мч. Мирона пресвітера (250). Мчч. Фірса, Левкія, Короната і дружини їхньої (249–251). Мчч. Павла, Іуліанії та інших (близько 273). Мч. Патрокла (270–275). Мчч. Стратона, Филипа, Євтихіана та Кіпріана (близько 303). Прп. Аліпія, іконописця Печерського, в Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Пимена Угреського (1880). Сщмч. Олексія Великосельського пресвітера (1918); сщмч. Миколая Околовича пресвітера (1934); сщмч. Димитрія Остроумова пресвітера (1937). Свенської (Печерської) ікони Божої Матері (1288). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти царство те” (Мк.3,24). Допоки всередині переважає однодумність лукавства гріховного, доти міцним буває в нас царство темряви й гріха, але коли благодать Божа полонену гріхом частину духу приверне до себе, визволивши її з полону, тоді відбувається всередині поділ: гріх на одному боці, добро – на іншому. Якщо, внаслідок цього збудження, свідомістю і свободою людина поєднується з добром, гріх втрачає всяку опору і йде до розкладання.
Сталість у прийнятому доброму намірі й терпіння в трудах над ним, зовсім порушують гріх і винищують. Тоді починається царство добра всередині, і стоїть, поки не закрадеться якийсь злий намір і, привернувши до себе волю, не спричинить знову розділення. Дай тільки хід гріховному потягу, що зародився, поєднайся з ним і зроби його справою – знову почне добро слабшати, а зло рости, поки зовсім його не винищить. Це майже безперервна історія внутрішнього життя в тих, хто слабкосердий і не має твердої вдачі.
