Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Христос Воскрес!
Дорогі брати та сестри! Перший воскресний день після Пасхи називається – Антипасхою, що в перекладі з грецької означає “замість Пасхи”. Тому що в цей день у перший раз повторюється згадка Христового Воскресіння. Так як у світовій історії немає більшої події за Воскресіння Спасителя, вона згадується не тільки один раз у році, як інші свята, але кожну седмицю.
Цей день ще називають Фоминою неділею, тому що ми читаємо з Євангелія про явління Господа нашого Іісуса Христа на восьмий день після Свого Воскресіння учням і увірення апостола Фоми через доторкання ним ран Христових.
Коли Господь з’явився апостолам у день Свого Воскресіння, Промислом Божим з Ним не було апостола Фоми. Радісна звістка про явління Воскреслого Господа здалася йому такою незбагненною, що він сказав: “Якщо сам не побачу Його ран і не доторкнуся до них, не повірю” (Ін. 20, 25). На восьмий день Господь знову являється своїм учням і говорить Фомі: “Дай палець твій сюди… подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірний, а вірний” (Ін. 20, 27)
– Господь мій і Бог мій!” – радісно вигукнув Фома, в душі котрого відразу зник всякий сумнів. “Ти повірив, тому що побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили і увірували”, – такими були останні слова Господа в це його явління.
Усе своє подальше життя апостол Фома провів у невтомному служінні Господу, мужньо і ревно проповідував у багатьох країнах. Свій земний шлях завершив мученицьки у далекій Індії. Його пронзили списом, коли він прославляв Христа Спасителя. За тверду віру і любов до Бога і ближнього, за понесені труди і мученицький подвиг апостол Фома сподобився, як і інші апостоли, бути насельником Царства Небесного. “Ви були зі Мною в напастях моїх, і Я заповідую Вас, як заповів Мені Отець Мій (Лк. 1, 28).
Дорогі брати та сестри! Христос Спаситель звершив великий подвиг спасіння роду людського, примирив людей із Богом, відкрив ворота Царства Небесного і всіх нас чекає, щоб ми були разом із Ним.
“Не хочу смерті грішника, – говорить нам Господь, – а хочу, щоб усі спаслися. Доля нашого спасіння залежить від того, чи будемо ми віруючими в Спасителя, чи невіруючими. Господь наш Іісус Христос говорить: “Хто буде вірувати і охреститься, буде спасений; а хто не буде вірувати, буде осуджений” (Мк. 16, 16).
Усім зрозуміло сказано, що з нашої сторони неможливі ніякі виправдання. Бажаєш спасіння – віруй; не хочеш спастися, хочеш своєї вічної погибелі – тоді не віруй. Але хто ж не бажає собі спасіння, вічного щастя? Але ж не всі вірують… Навіть можна сказати, що зовсім небагато вірують і вірні Господу.
Головною причиною невір’я чи маловір’я є наша гордість, грубість і гріховне, беззаконне життя. Це небажання людини відмовитися від свого звичного життя, від бажання жити зі своїми пристрастями і похотьми. Майже всі говорять, що є Бог, але що Бог хоче від нас, як ми повинні поступати у своєму житті, яка його основна мета, про це мало хто хоче дізнаватися.
Але християнин – це постійний учень, котрий навчається все своє життя науці про життя вічне, про спасіння своєї душі. Учителем для нас є Церква Христова, про Котру Господь сказав: “Збудую Церкву мою і ворота пекла не здолають Її”. Хто послушний Матері Церкви: приймає спасительне вчення, дане Богом, користується її засобами, тобто таїнствами й обрядами, встановленими Духом Святим, той готує себе до життя вічного.
“Без віри неможливо угодити Богу”. Віра – це дар Божий людині, котра старається жити по совісті і слідувати добру, виконувати волю Божу. Такі люди можуть легко прийти до віри і до церковного життя. Христос є Світло і в Євангелії говориться, що до цього Світла ідуть ті, хто поступає по правді, тому що діла їх угодні Богу. Постараймося викорінювати із своїх сердець усіляке зло, лукавство, неправду, кривду. Живімо по правді, багатіймо добрими справами і тоді Сам Господь допоможе знайти істину і стати на спасительний шлях віри. Амінь.
Прот. Віктор Пащук,
Настоятель Свято-Троїцького храму с.Тоболи
Благочинний Житнівського округу
