12.2 C
Lutsk
Субота, 12 Жовтень, 2024
Всі новини Проповіді

Проповідь у Велику П’ятницю

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні в храмі ми стоїмо перед Плащаницею і молитовно переживаємо ту страшну подію – погребіння Ісуса Христа, Сина Божого. Ось Він лежить у гробі, багатостраждальний, замучений, зневажений. Він помер, помер не тільки тому, що колись якісь люди, сповнені злоби і ненависті, Його погубили. Він помер за кожного з нас і через кожного з нас. Кожен з нас несе певну долю відповідальності за те, що Бог, не терплячи відпадіння людства, теж став Людиною, прийняв страждання і смерть; за те, що Він не знайшов такої любові, віри, такої відданості, які спасли б цей світ і зробили б неможливою і непотрібною ту трагедію, яку ми називаємо смертю Христа на Голгофі. Скажете: Хіба ми можемо відповідати за це – ми ж тоді не жили? Так! Не жили!

Але якби тепер на нашій землі явився Господь – невже будь-хто з нас може подумати, що виявився б кращим за тих, хто тоді Його не впізнав.

Нам часто здається, що ті люди, які тоді Сина Божого «взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили» (Діян. 2;23), були такими страшними, але коли приглянутись ближче, – що ж ми бачимо? А бачимо, що вони такі ж як ми.

Погляньмо на Пілата: чим він відрізняється від різноманітних посадовців, які більш за все бояться, а що люди (саме люди, а не Бог) скажуть про їх діяльність, бояться відповідальності, і заради того, щоб себе застрахувати, зберегти своє місце, готові підставити, погубити людину, часто в малому, а деколи і в великому?

А воїни – їм було однаково, кого розпинати, вони просто виконували наказ. І коли дехто з нас виконує якесь розпорядження, за яке нас наша власна совість викриває і засуджує, то чи не виправдовуємо себе, мовляв, відповідальність не на нас?

А вимагав розп’яття для Христа хто? Особливі негідники? Ні – люди, які не хотіли ризикувати нічим, ні своїм становищем, ні земним благополуччям, для яких все це стало важливішим за совість та правду.

Можна було б так всіх перебирати, але хіба не видно із цього, що люди, які вбивали Христа – такі ж як і ми? Що ними рухали ті ж самі страхи, пристрасті і марнота, яким ми теж підвладні?

Тож станьмо ми перед гробом Ісуса Христа і, усвідомлюючи це, подякуймо Богові за те, що не підпали ми такому страшному випробовуванню зустрічі з Христом, коли легко можна було б помилитись і зненавидіти Його, і стати в юрбу тих, хто кричав: «Розіпни, розіпни Його!» (Ін. 19;6)

А коли будемо підходити до святої Плащаниці, з трепетом прикладаймося і дякуймо Богу за спасіння, яке дарується нам Господом так легко, але повз яке ми так часто байдуже проходим, хоча воно далось такою страшною ціною і Христу, і Матері Божій і святим учням Його. Амінь.

Протоієрей Олександр Стельмащук,

Настоятель Свято-Георгіївського храму с. Череваха

(Маневицький благочинний округ)

Вас може зацікавити

3 грудня 2022 року – календар з повчанням

Редактор Головний

У 5-ту неділю Великого посту архієпископ Нафанаїл очолив Божественну літургію у Старосільському жіночому монастирі

Редактор Головний

10 вересня 2023 року – календар з повчанням

Редактор Головний