Неділя 30 після П’ятидесятниці. Різдвяний піст.
Мчч. Севастіана і дружини його: Никострата (скарбника), жінки його Зої, Касторія, Транквілліна пресвітера і синів його Маркеліна й Марка, дияконів, Клавдія, начальника над в’язницями, сина його Симфоріана, брата Вікторина, Тивуртія та Кастула (близько 287). Свт. Модеста, архієп. Єрусалимського (633–634). Прп. Флора, єп. Амійського (VII). Прп. Михаїла спов. (близько 845). Прп. Даниїла Пустельника (XV) (Румун.). Прп. Севастіана Сохотського, Пошехонського (близько 1500). Прославлення прав. Симеона Верхотурського (1694). Мч. Віктора Матвєєва (1937); сщмчч. Фадея (Успенського), архієп. Тверського, Миколая (Климентьєва), архієп. Великоустюзького, Ілії Бенеманського, Іоанна Миронського, Володимира Преображенського і Миколая Кобранова пресвітерів (1937); сщмч. Сергія Астахова диякона і мц. Віри Трукс (1942).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Святі праотці – ось істинно великі люди! І якщо узагальнити думку, що визначає їхню величину, то вийде так: істинно великі тільки ті, які потрапляють до низки виконавців волі Божої про рід людський, – волі позитивної, – адже багато чого буває тільки з попущення Божого; бувають також сильні діячі, які діють поза волею Божою й навіть всупереч їй. Можуть і ці здаватися великими, але не самі по собі, а за тими великими протидіями, які спричиняє Промисел Божий для усунення заподіяного ними зла. Пряму волю Божу про вічне спасіння ми знаємо; але плани Божі про тимчасове перебування людей на землі приховані від нас.
Тому нам важко визначати, хто діє пряміше саме з волі Божої. Один тільки негативний критерій можна визнати вірним: хто діє всупереч визначенню Божому про вічне спасіння людей, того не можна вважати великим, хоч би якими показними були справи його, бо очевидно, що він іде проти явної волі Божої. Хоч ця воля відома стосується не тимчасового, а вічного, але то безсумнівно, що одна воля Божа не може суперечити іншій.
