| Неділя 3 після Пасхи. Святих жон-мироносиць. | Посту немає. |
| Святих жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусани та інших; праведних Іосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування в Неділю 3-тю після Пасхи).Сщмч. Симеона, єп. Персидського, і з ним мчч. Авделая та Ананії пресвітерів, Хусдазата (Усфазана) євнуха, Фусика, Азата, мц. Аскітреї та багатьох інших (344). Прп. Акакія, єп. Мелітинського (близько 435). Мч. Адріана (251). Свт. Агапіта, папи Римського (536). Прп. Зосими, ігумена Соловецького (1478). Знайдення мощей прп. Олександра Свірського (1641). Прп. Паїсія Київського, Христа заради юродивого (1893). Св. Михаїла Новицького спов., пресвітера (1935); сщмч. Феодора Недосєкіна пресвітера (1942). Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213) (перехідне святкування в Неділю 3-тю Пасхи). |
Євангельські Читання
Утр.: – Мк. 16:9-20 (зач. 71). На літ.: – Ап.: Діян. 6:1-7 (зач. 16). Єв.: Мк. 15:43-16:8 (зач. 69).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Невтомні жони! Сну не давали очам і повікам дрімоти, доки не знайшли Возлюбленого! А чоловіки ніби впираються ногами: ідуть на гроб, бачать його порожнім, і залишаються в подиві, що б це означало, бо Самого не бачили. Але чи означає це, що в них менше було любові, ніж у жінок? Ні, тут була любов, що розмірковує, боїться помилки через високу ціну любові і предмета її. Коли і вони побачили й відчули, тоді кожен з них не язиком, подібно до Фоми, а серцем сповідував: “Господь мій і Бог мій” (Ін.20:28), і вже ніщо не могло розлучити їх із Господом.
Мироносиці й апостоли – образ двох сторін нашого життя: почуття і розсуду. Без почуття – життя не життя; без розсуду – життя сліпе, багато витрачається, а мало плоду здорового дає. Треба поєднувати те й інше. Почуття нехай іде вперед і збуджує; розсуд же нехай визначає час, місце, спосіб, узагалі побутовий лад того, що робити натякає серце. Усередині серце йде вперед, а на практиці – розсуд. Коли ж почуття стануть навченими в розсуді добра і зла, тоді, можливо, можна буде покластися і на одне серце; як із живого дерева самі собою йдуть відростки, квіти і плоди, так і з серця починає тоді виникати тільки добро, яке розумно вкладається впродовж життя нашого.
