Cедмиця 20 після П’ятидесятниці. Пісний день.
Мц. Харитини (304). Сщмч. Діонісія, єп. Александрійського (264–265). Мц. Мамелхви Персидської (близько 344). Прп. Григорія Хандзойського (861) (Груз.). Прпп. Даміана пресвітера, цілителя (1071), Єремії (близько 1070) та Матфея (близько 1085) прозорливих, Печерських, у Ближніх печерах. Прп. Харитини, кн. Литовської, що у Новгороді подвизалася (1281). Свтт. Петра, Феогноста, Олексія, Кіпріана, Фотія, Іони, Геронтія, Іоасафа, Макарія, Филипа, Іова, Єрмогена, Тихона, Петра, Філарета, Інокентія і Макарія, всієї Русі, чудотворців. Прп. Гавриїла (Ігошкіна) спов. (1959).
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 10:9-16 (зач. 36). На літ.: – Ап.: Флп. 2:24-30 (зач. 243).; Свт.: Євр. 13:17-21 (зач. 335). Єв.: Лк. 6:46-7:1 (зач. 28).; Свт.: Мф. 5:14-19 (зач. 11).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?” (Лк. 6:46). Чому зовуть Господом, а не творять волі Господньої, чому, тобто справами, не визнають господарювання Його? Тому, що тільки язиком так кличуть, а не серцем. Коли б серце вимовляло: “Господи, Ти мій Господь”, тоді в ньому перебувала б і повна готовність коритися Тому, Кого сповідують своїм Господом. А оскільки цього немає, то справи йдуть врозріз із язиком, а справи завжди такі, яким є серце. Що ж, отже, годі й волати: “Господи, Господи?” Ні, не те. А треба до зовнішнього слова докласти слово внутрішнє, – почуття і схильність серця. Сядь і подумай про Господа і про себе самого: що Господь і що ти таке; що Господь для тебе зробив і робить, навіщо живеш і до чого доживеш… Негайно дійдеш до переконання, що інакше не можна, як виконувати волю Господа всю неухильно; іншого немає нам шляху. Переконання це породить готовність ділом виконати те, що говориться словом: Господь. За такої готовності виникне потреба допомоги згори, а від неї – молитва: “Господи, Господи! допоможи і даруй сили ходити у волі Твоїй”. І буде волання до Господа приємне для Господа.
