| Cедмиця 31 після П’ятидесятниці | Різдвяний піст. |
| Мц. Іуліанії і з нею 500 мужів та 130 жон, що в Нікомідії постраждали (304). Мч. Фемістоклія (251). Свт. Петра, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця (1326). Мц. блгв. кнг. Іуліанії Вяземської (1406). Блж. Прокопія, Христа заради юродивого, В’ятського (1627). Свт. Філарета, митр. Київського (1857). Сщмч. Михаїла Кисельова пресвітера (1918); сщмч. Никити (Прибитков), єп. Бєльовського (1938); сщмч. Сергія Цвєткова диякона (1938); сщмч. Леонтія Строцюка диякона (1940). |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 10:1-9 (зач. 35 від полу). На літ.: – Ап.: Як. 1:1-18 (зач.50); Свт.: Євр. 7:26-8:2 (зач. 318). Єв.: Мк. 10:11-16 (зач. 44); Свт.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
З якою любов’ю поставився Господь до дітей! Та й хто не ставиться до них із любов’ю? Що довше хто живе, то більше любить дітей. Бачиться в них свіжість життя, чистота і непорочність вдачі, яких не можна не любити. Декому спадає на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха немає, що всякий падає сам, коли приходить у вік і зустрічається з протиморальними прагненнями, подолати які, здається йому, він не в силах. Падає-то кожен сам, а первородний гріх все-таки є. Апостол Павло бачить у нас закон гріха, що “воює проти закону розуму” (Рим.7:23).
Цей закон, як насіння, спочатку ніби не видно, а потім розкривається і захоплює. Так народжені від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона розкривається, і починає з’їдати їх так само, як і батьків. Де була проказа до часу? Всередині ховалася. Так і первородний гріх до часу ховається, а потім виходить назовні і робить своє. Навколишнє середовище багато значить і для придушення цього гріха, і для розкриття його. Якби не було навколо стихій гріховних, нічим було б харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою б висох: але в тому-то горе наше, що навкруги завжди буває багато того, що сприяє його живленню.
Багато гріха і в кожній особі, і в суспільстві: але все це не обов’язково детермінує нас на гріх. Гріх завжди справа свободи: борись – і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На хотіння і нехотіння немає причин: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: особиста воля – ось першоджерело; далі неї не можна йти.
