| Cедмиця 5-та після П’ятидесятниці. Глас 3 | Петрів піст. |
Сщмч. Мефодія, єп. Патарського (312). Мчч. Інни, Пинни і Римми (I–II). Мчч. Аристоклія пресвітера, Димитріана диякона та Афанасія читця (близько 306). Свт. Левкія спов., єп. Врунтисіопольського (V). Свт. Мини, єп. Полоцького (1116). Блгв. кн. Гліба Володимирського (сина св. Андрія Боголюбського) (1175). Прав. Миколая Кавасили (близько 1397). Перенесення мощей свт. Гурія, архієп. Казанського (1630). Св. Миколая Флорова спов., пресвітера (1933). Моденської (Косинської) ікони Божої Матері. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рим. 16:1-16 (зач. 120). Євангеліє.: Мф. 13:4-9 (зач. 50). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про сіяча зображує різне ставлення душ до слова Божого.
Перші [у притчі] – це ті, які зовсім не слухають слова. Чують, але почуте не входить у душу, а лягає поверх неї, як зерно при дорозі. Слово не вміщається в них, тому що в них інший напрям думок, інші правила, інші смаки. Тому воно скоро зникає з пам’яті, забувається, ніби зовсім не було почуте.
Другі – ті, які слухають слово охоче і приймають його швидко, але не хочуть нести ніяких зусиль для того, щоб виконати його. Тому, доки не потрібно ніякої жертви, вони насолоджуються словом і особливо його обіцянками, а щойно з’явиться потреба пожертвувати чимось заради вірності слову, вони зраджують його, відмовляються і від слова, і від обітниць його на догоду своїм уподобанням.
Треті – ті, які приймають слово і починають жити згідно з ним, але потім надто віддаються турботам і печалям цього віку, клопотам земним, які пригнічують усі благі починання, що почалися під дією слова Божого.
Четверті – ті, які приймають слово з повною вірою і наважуються жити з готовністю на всі жертви і працю, яких воно вимагатиме, і не дозволяють серцю своєму бути пов’язаним з чим-небудь земним. Зупинись і поміркуй кожен, до якого класу належиш.
