| Cедмиця 5-та після П’ятидесятниці. Глас 3 | Петрів піст. |
Мч. Іуліана Тарсійського (близько 305).Сщмч. Терентія, єп. Іконійського (I). Прпп. Юлія пресвітера та Юліана диякона (V). Мчч. Арчила II, царя Іверського (744), та Луарсаба II, царя Карталінського (1622) (Груз.). Сщмч. Іоанна Будріна пресвітера (1918); прп. Георгія (Лаврова) спов. (1932); сщмчч. Олексія Скворцова, Павла Успенського, Миколая Розанова пресвітерів, прмч. Іони (Санкова) (1938). Мч. Никити Сухарьова(1942). Знайдення мощей прп. Максима Грека (1996). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рядове: Рим. 8:14-21 (зач. 97 ).; Мч.: Еф. 6:10-17(зач. 233). Євангеліє.: Рядове: Мф. 9:9-13 (зач. 30).; Мч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І зненавидять вас усі за ім’я Моє” (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо, коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями – дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його – розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: “покладуть на вас руки … і гнатимуть вас … віддані будете … і умертвлять вас” (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? “Терпінням вашим спасайте душі ваші” (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку “все старання” (2Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись.
Три вороги, — кожен з незліченним військом, — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Чому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: “наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних” (Еф.6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само, якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Чому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
У кого пробуджені духовні потреби, під дією страху Божого і вимог совісті, у того утворюється свого роду почуття, яким він вгадує смисл мови, що стосується предметів духовної галузі, хоча б вони зодягнені були у форму притч. Для таких притча не прикриває істини, а ще ясніше її розкриває. У кого ж немає такого внутрішнього ладу, той, чуючи про духовні предмети мову притч, нічого не розуміє в ній. Але якби й не у формі притч запропонувати йому слово про ці предмети, і тоді зрозумів би він тільки слова, а суті справи не збагнув би: вона йшла б наперекір усім його поняттям і видалася б йому невідповідністю, над котрою не забарився б він і поглумитися. У цьому саме і поставив Господь причину, чому Він говорить до народу в притчах. У кого є зародок духовності, той зрозуміє і притчу, а в кого немає, тому хоч не кажи. “Тому що, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють … бо згрубіло серце людей цих” (Мф. 13:12-15). Між тим здатних прозрівати приховану істину притча не позбавила належного повчання: “Хто має, тому дасться і примножиться”.
