Cедмиця 17 після П’ятидесятниці. Посту немає.
Післясвято Воздвиження Хреста. Вмч. Никити (близько 372). Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського (III). Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти) (305–311). Мч. Порфирія (361). Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана (415). Свт. Іосифа, єп. Алавердського (570) (Груз.). Прп. Філофея пресвітера, у Малій Азії (Х). Свт. Симеона, архієп. Солунського (1429). Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера і прмц. Євдокії (Ткаченко) (1918); сщмчч. Андрія Ковальова, Григорія Конокотіна, Григорія Троїцького, Іоанна Яковлєва пресвітерів (1921); прп. Ігнатія (Бірюкова) спов. (1932); сщмчч. Іоанна Бороздіна, Якова Леоновича, Петра Петрикова, Миколая Скворцова пресвітерів і Миколая Цвєткова диякона, прмц. Марії (Рикової)і мц. Людмили Петрової (1937). Новоникитської ікони Божої Матері (372).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“А хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мф.10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця, і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи, і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам’ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності, і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи, – все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха – усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись, і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
