| Седмиця 34-а після П’ятидесятниці. Глас 8. |
 Посту немає.
|
Прп. Павла
Фівейського (341). Прп. Іоанна Кущника (V).
Прмч. Пансофія (249-251). Прп. Прохора Пшинського (X) (Серб.). Прп. Гавриїла Лесновського (XI) (Серб.). Свт. Герасима, Патріарха Александрійського (1714).
Сщмч. Михаїла пресвітера (1942).
Євангельське Читання
Євр., 326 зач., X, 35 – XI, 7. Мк., 39 зач., IX, 10-16. Прпп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 43 зач., XI, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас”. Підемо ж всі слідом за Господом, яким кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам тяжко відчути, тобто, що у нас гріхів багато, і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потребність шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний прихисток у Господі Спасителеві, і кроки наші самі собою направляться до Нього.
Душа, яка забажає позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе“. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити у заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів тяжкий, як гора.
Не будемо боятися ж охотно прийняти ярмо Господнє благе та тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо здобути спокій душам нашим.