Одного разу в архімандрита Оптиної пустелі Мойсея були гості, з якими він сидів у залі. У цей час в передпокій прийшла літня, бідно одягнена жінка з подушкою в руках.
Отець Мойсей побачив її в розчинені двері і, за звичаєм, вийшов до неї у передпокій з питанням:
– Що тобі треба?
– Батюшка! Будьте ласкаві, візьміть це, у мене вдома діти голодні, їсти нам нічого.
– А що ця подушка коштує?
– Півтора рубля.
– Це дорого, візьми рубль, – з цими словами отець Мойсей пішов у спальню, узяв п’ятирублеву купюру і віддав її старій під виглядом рубля, примовляючи: «Дорого, дорого».
Жінка вклонилася і вийшла. Отець архімандрит пішов до своїх гостей, але ледве встиг повернутися, як стара, розглянувши в сінях асигнацію, знову відчинила двері зі словами:
– Батюшка, мабуть ви помилилися.
– Так, іди, іди, я сказав, що більше не коштує.
Стара пішла, а гості чули тільки розмову про один рубль сріблом. Багато разів прикривав він так свої благодіяння.
