| Седмиця 24-а після П’ятидесятниці. Глас 6. Початок Різдвяного посту. |
 |
Мучеників та сповідників Гурія
, Самона (299-306) і Авива (322). Прп. Паїсія Величковського (1794).
Мч. Димитрія (бл. 307). Мчч. Єлпідія, Маркелла і Євстохія (IV).
Сщмчч. Миколая і Петра пресвітерів, Григорія і Никити дияконів (1937).
Куп’ятицької ікони Божої Матері (1180).
Євангельські Читання
1 Сол., 271 зач., V, 1-8. Лк., 80 зач., XVI, 1-9. Мчч.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 64 зач., XII, 8-12.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про неправедного погонича, який був викритий. Бачиш, як умудрився він виплутатися з біди! Хоч би всім нам так примудритися влаштувати своє життя після того, як покинемо цей світ!
Але ні, “сини віку цього більш здогадливі за синів світу у своєму роді”. Чому погонич так заклопотався? Від того, що близькою була біда. Близькість біди пробудила енергію та кмітливість, і він скоро все владнав. А у нас ніби не близькою є біда? Смерть може прийти щохвилини, а за нею відразу ж і “дай відповідь за все скоєне тобою”.
Всі це знають, але все одно майже ніхто і не ворушиться. Що це за помутніння розуму? Те, що ніхто не думає зараз вмирати, а думає, що проживе день-другий; хоч і не він визначає термін, а все переконаний, що смерть ще попереду. Від того і біда бачиться все ще попереду. Біда попереду – і думки на випадок біди відкладаються на майбутнє.
Ціле життя залишатися в невиправленості ніхто не думає, а тільки відкладає на нинішній день. А оскільки і все життя складається з нинішніх днів та годин, то і не приходить турбота про те, як влаштуватися на майбутнє.
