| Седмиця 2-а після Пасхи. Радониця. Поминання померлих. Глас 1. |
 Посту немає.
|
Апп. від 70-ти Аристарха
, Пуда і Трофима (бл. 67).
Мцц. Василіси та Анастасії (бл. 68). Мчч. Месукевійських – Сухія та війська його: Андрія, Анастасія, Талале, Феодорита, Івхиріона, Іордана, Кондрата, Лукіана, Мимненоса, Нерангіоса, Полієвкта, Іакова, Фоки , Доментіана, Віктора, Зосими (100-130) (Груз.). Мч. Савви Готфського (372).
Сщмч. Олександра пресвітера (1930).
Євангельські Читання
Діян., 10 зач., IV, 1-10. Ін., 10 зач., III, 16-21.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Хто невірує у Сина Божого вже осуджений”. За що ж? За те, що коли кругом світло, він залишається у пітьмі через любов до неї. Пітьмолюбство, ненависть світла робить його кругом винуватим, навіть без визначення, у чому істина; тому що, у кого є ця щира любов до істини, того вона виведе з пітьми заблудження та приведе до світла істини.
Приклад у св. ап. Павлу. Він був щирим істинолюбцем, всією душею відданий тому, що вважав істинним, він у ту ж хвилину кинув це древнє, яке виявилося не істинним, і всім серцем приліпився до нового, доказово істинного.
Теж саме буває зі всяким щирим істиннолюбцем. Істина про Христа є ясною як день: шукай та знайдеш. Допомога ж з неба завжди готова для щирого шукача. Тому, якщо хто залишиться у пітьмі невір’я, той залишається тільки через любов до пітьми, і за це вже осуджений.
