| Седмиця 2-а після Пасхи. Глас 1. |
 Посту немає.
|
Свт. Мартина
спов., папи Римського (655).
Мчч. Антонія, Іоанна та Євстафія Литовських (1347). Мч. Ардаліона (IV). Мчч. 1000 Персидських та Азата скопця (341).
Св. Олександра спов., пресвітера (1941).
Віленської та Віленської-Остробрамської ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Діян., 9 зач., III, 19-26. Ін., 6 зач., II, 1-11.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Покайтеся та наверніться, щоб загладили гріхи ваші, нехай прийдуть часи відради від лиця Господа”. Так говорив св. апостол Петро іудеям, які розіп’яли Господа, втішаючи їх, що зробили це через незнання. Ми ж не через незнання розпинаємо у собі Господа гріхами своїми; але многомилостивий і нас прийме, коли каємось та звертаємося до Нього від всього серця свого. Це і ми зробили під час Великого посту.
Всякий прибігав до Господа у сльозах покаяння через гріхи свої, і чим щиріше хто це робив, тим сильніше відчував прохолоду помилування, яке виходить від лиця Господа, через руки та дозвільне слово ієрея Божого. Тепер, що нам залишається робити? Берегтися від нових падінь, щоб знову не впасти у вину розпинання Господа.
Апостол говорить, що Господа Іісуса небо прийняло тільки до років влаштування всіх. Потім Він знову прийде та створить суд. Якими очима подивляться на Нього ті, які проткнули Йому ребра! Адже і нам доведеться стояти серед їх, якщо перестанемо приносити плоди покаяння та повернемося на старе.
