| Неділя 3-тя після П’ятидесятниці. Глас 2. Петрів піст. |
 Дозволяється риба.
|
Прор. Амоса
(VIII до Р.Х.). 
Свт. Іони, митр. Московського, всієї Русі чудотворця (1461).
Мчч. Віта, Модеста і Крискентії годувальниці (бл. 303). Мч. Дули Кілікійського (бл. 305-313). Іроніма Блаженного, Стридонського (419-420). Августина Блаженного, єп. Іпонійського (430). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (X).
Мч. Лазаря, блгв. кн. Сербського (1389). Перенесення мощей прп. Феодора Сікеота, єп. Анастасіопольського (біл. IX). Знайдення мощей прмчч. Григорія і Кассіана Авнежських (1524). Свт. Єфрема II, патріарха Сербського (після 1399). Прп. Дули страстотерпця, Єгипетського (V).
Святкування у Вологді всім преподобним отцям Вологодським. Собор Псковських святих. Собор Новгородських святих. Собор Білоруських святих. Собор Санкт-Петербурзьких святих. Собор святих Удмуртської землі. Собор Одеських святих.
Сщмч. Амоса пресвітера (1919).
Воронинської ікони Божої Матері (1518).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; якщо ж око твоє буде поганим, то все тіло твоє буде темним”. Оком називається тут розум, а тілом увесь склад душі. Таким чином, коли розум простий, тоді у душі світло; коли ж розум лукавий, тоді у душі темно.
Що таке розум простий та розум лукавий? Розумом простим є той, який приймає все, як написано у слові Божому, і безсумніву переконаний, що все так і є, як написано: ніякої хитромудрості, ніяких вагань та роздумів немає у ньому. Розумом лукавим є той, який приступає до слова Божого з лукавством. Він не може прямо вірити, але підводить слово Боже під свої мудрування. Від приступає до нього не як учень, а як суддя та критик, щоб спробувати, що то воно говорить, і потім або поглумитися, або зверхньо сказати: “так, це не погано”.
У такого розуму немає твердих положень, тому що слову Божому, очевидно, він не вірить, а свої мудрування завжди нестійкі: нині так, завтра по-іншому. Від того у нього одні коливання, здивування, питання без відповідей: всяка річ у нього має свій певний характер, словом Божим визначений, тому всякій речі у нього своє місце, і він точно знає, як себе у відношенні до чого тримати, ходить, значить, дорогами відкритими, видними, з повною впевненістю, що вони ведуть до справжньої мети.
