| Седмиця 21-а після П’ятидесятниці. Глас 3. |
 Посту немає.
|
Іверської 
ікони Божої Матері. 
Мчч. Карпа, єп. Фіатирського, Папіли диякона, Агафодора і мц. Агафоніки (251).
Мч. Флорентія (I-II). Мч. Веніаміна диякона (421-424). Прп. Никити спов. (бл. 838). Прп. Веніаміна Печерського (XIV). Свт. Мелетія, патріарха Александрійського (1601). Спомин чуда вмц. Злати (Хриси) у Скоп’є (1912).
Сщмчч. Інокентія і Миколая пресвітерів (1937). Знайдення мощей сщмч. Фадея, архієп. Тверського (1993).
Седмиєзерної та Звіринецької ікон Божої Матері (XVII).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ЧОМУ ТАК СТАЛОСЯ ЩО СИМОН ФАРИСЕЙ ШАНУЄ ГОСПОДА ТА ЗАПРОШУЄ ЙОГО ДО СЕБЕ, АЛЕ ТУТ ЖЕ ПОБАЧИВШИ, ЩО ВІН ПРИХИЛЬНО ДОПУСКАЄ ДО СЕБЕ І ГРІШНИЦЮ, СПОКУШАЄТЬСЯ І ПОЧИНАЄ ДУМАТИ: “ЯКЩО БИ ВІН БУВ ПРОРОКОМ?”…
ТОМУ, ЩО ПОЧАВ ТУРБУВАТИСЯ ЗА ЧАСТУВАННЯ І ЗА КЛОПОТАМИ ЗАЛИШИВ ЗДОРОВЕ МІРКУВАННЯ ПРО ПОРЯДКИ БОЖІ. ЦІ ДВІ ОБЛАСТІ, ЖИТТЄВА ТА ДУХОВНА, ЗОВСІМ НЕ СХОЖІ ЗА СВОЇМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ ТА ЗАКОНАМИ.
МІЖ ТИМ, РОЗУМ НАШ, ЧИМ ДУЖЕ ЗАЙМЕТЬСЯ, ЗА ЗАКОНАМИ ТОГО І СУДИТИ ПОЧИНАЄ. З ЖИТТЄВОЇ ТОЧКИ ЗОРУ З ОЧЕВИДНОЮ ГРІШНИЦЕЮ НЕ МОЖНА МАТИ СПІЛКУВАННЯ; СИМОН ТАК І СУДИТЬ, ЗАБУВШИ, ЩО ПОКАЯННЯ ВСІХ РОБИТЬ ЧИСТИМИ І ГРІШНИКІВ ЗРІВНЮЄ З ПРАВЕДНИКАМИ.
ВІН ДУМАЄ, ЩО ГРІШНИЦІ НЕ ВАРТО ТУТ БУТИ, І ЩО СПАСИТЕЛЬ, ЯКЩО НЕ ВІДГАНЯЄ ЇЇ, ТО ТОМУ, ЗВІСНО, ЩО НЕ ЗНАЄ, ХТО ВОНА; ВІД ЦІЄЇ ДУМКИ ВІДРАЗУ Ж НАРОДИЛАСЯ Й ІНША: ЯКЩО НЕ ЗНАЄ, ТО ЯКИЙ ЖЕ ВІН ПРОРОК?
СЛОВОМ ТО ВІН НЕ СКАЗАВ ЦЬОГО, А ТІЛЬКИ ПОДУМАВ, І ЗОВНІ НІ В ЧОМУ, НІ В ЙОГО КЛОПОТАХ, ЯК У ДОБРОГО ГОСПОДАРЯ, НЕ ВІДБУЛОСЯ НІЯКОЇ ЗМІНИ, АЛЕ ГОСПОДЬ БАЧИВ ЙОГО СЕРЦЕ І ПО СЕРЦЮ ЙОГО ДАВ ЙОМУ НАСТАНОВИ. ВІН ВСЕЛИВ ЙОМУ, ЩО ГРІШНИКАМ ТО І МІСЦЕ БІЛЯ НЬОГО І ЩО ГРІШНИЦЯ, ЯКА ПРИПАЛА ДО НЬОГО СЕРЦЕМ, БІЛЬШЕ ВШАНУВАЛА ЙОГО, АНІЖ ВІН, ЯКИЙ ВШАНУВАВ ЙОГО ТІЛЬКИ ЧАСТУВАННЯМ.
ЗОВНІШНЄ ВВОДИТЬ ЛЮДИНУ У НЕПРИЄМНЕ ГОСПОДУ ПОЧУТТЯ ПРАВЕДНОСТІ, А ВНУТРІШНЄ ЗАВЖДИ ТРИМАЄ ЙОГО В ПОЧУТТЯХ СВОЄЇ НЕПОТРІБНОСТІ ПЕРЕД ЛИЦЕМ ВСЕЗНАЮЧОГО ГОСПОДА.
